Next.js

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Next.js
Тип Каркас вебзастосунків
Автори Guillermo Rauch[1]
Розробник Vercel та спільнота[2]
Перший випуск 25 жовтня 2016; 7 років тому (2016-10-25)[3]
Стабільний випуск 13.5.6 (18 жовтня, 2023; 6 місяців тому (2023-10-18))
Платформа Веб
Операційна система кросплатформова програма
Мова програмування JavaScript, TypeScript, та Rust
Ліцензія MIT License
Репозиторій github.com/vercel/next.js
Вебсайт nextjs.org

Next.js — це вебфреймворк з відкритим вихідним кодом, створений приватною компанією Vercel, що дозволяє розробляти веб-додатки на основі React із рендерингом на стороні сервера та генерацією статичних веб-сайтів.

Документація React згадує Next.js серед «Рекомендованих наборів інструментів» і рекомендує його розробникам під час «створення серверного веб-сайту за допомогою Node.js».[4] У той час як традиційні сайти React можуть відтворювати свій вміст лише в браузері на стороні клієнта, Next.js розширює цю функціональність, додаючи можливість генерації веб-сайту на стороні сервера.

Авторські права та торгові марки для Next.js належать компанії Vercel,[5] яка підтримує та очолює розробку фреймворку як програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом.[6]

Передумови[ред. | ред. код]

Next.js — це фреймворк React, який розширює його можливості додатковими функціями, включаючи рендеринг на стороні сервера та генерацію статичних веб-сайтів.[7] React — це бібліотека JavaScript, яка використовується для створення веб-додатків, які повністю працюють в браузері на стороні клієнта за допомогою JavaScript.[8] Однак розробники визнають проблеми такого підходу: неможливість роботи веб застосунку при вимкненому JavaScript в браузері користувача або його відсутності, потенційні проблеми з безпекою, значне збільшення часу початкового завантаження сторінки, оскільки необхідно одразу отримати від сервера повний код застосунку та шкода для пошукової оптимізації сайту.[8] Такі фреймворки, як Next.js, розв'язують ці проблеми, дозволяючи окремим частинам або всьому веб-сайту генеруватися на стороні сервера перед відправленням клієнту.[8][9] Next.js є одним із найпопулярніших фреймворків для React.[10]

Станом на березень 2022 року фреймворк використовується багатьма великими веб-сайтами, зокрема Walmart, Apple, Nike, Netflix, TikTok, Uber, Lyft і Starbucks.[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Asay, Matt (21 квітня 2020). How Next.js aims to simplify front-end development. TechRepublic (англ.). Процитовано 20 жовтня 2020.
  2. vercel/next.js. GitHub. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  3. Next.js First Release. GitHub. 14 березня 2019. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 17 березня 2019.
  4. Recommended Toolchains (HTML). React documentation (амер.). Процитовано 10 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Next.js Brand Guidelines, 26 серпня 2022
  6. Develop. Preview. Ship. For the best frontend teams – Vercel (HTML). vercel.com (амер.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2020.
  7. Differences Between Static Generated Sites And Server-Side Rendered Apps. Smashing Magazine (англ.). 2 липня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
  8. а б в г Thakkar, Mohit (2020), Thakkar, Mohit (ред.), Next.js, Building React Apps with Server-Side Rendering: Use React, Redux, and Next to Build Full Server-Side Rendering Applications (англ.), Berkeley, CA: Apress: 93—137, doi:10.1007/978-1-4842-5869-9_3, ISBN 978-1-4842-5869-9, процитовано 20 жовтня 2020
  9. Thakkar, Mohit (2020), Thakkar, Mohit (ред.), Adding Server-Side Rendering to Your React Application, Building React Apps with Server-Side Rendering: Use React, Redux, and Next to Build Full Server-Side Rendering Applications (англ.), Berkeley, CA: Apress: 139—152, doi:10.1007/978-1-4842-5869-9_4, ISBN 978-1-4842-5869-9, процитовано 20 жовтня 2020
  10. Asay, Matt (2 грудня 2019). Why front-end development may be the new frontier. TechRepublic (англ.). Процитовано 20 жовтня 2020.