Nuralagus
| † Nuralagus Час існування: міоцен-пліоцен | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструкція
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Nuralagus або гігантський меноркський кролик — вимерлий рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році.[1] Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Він вимер, коли Майорка і Менорка об'єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.
Родова назва Nuralagus походить від фінікійської назви Менорки Nura і дав-гр λᾰγώς, тобто заєць. Видова назва- від лат. rex (цар).
Опис[ред. | ред. код]
Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних.[2] Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг).[3] Його розмір був обумовлений правилом Фостера, також відомим, як «острівний ефект».[4] Череп ссавця був відносно невеликий, він мав маленькі вуха. короткі лапи і короткий, прямий і негнучкий хребетний стовп, що сильно відрізнявся від хребта сучасних зайцеподібних.[5] Також у тварини були короткі ребра і вулькі груди: ці особливості вказують на значно понижену здатність поглинати кисень.
Поширення[ред. | ред. код]
Всі відомі скам'янілості були знайдені на північному заході острова Майорка[2].
Палеобіологія[ред. | ред. код]
Дослідження скелету тварини дають всі підстави припускати, що цей вид, на відміну від континетальних кролів, повільно пересувався і не міг стрибати. Великі і сильно зігнуті фаланги пальців вказують на здатність рити.
Еволюція[ред. | ред. код]
Nuralagus rex заселив територію, відому нам як острів Мальорка, під час Мессінського піку солоності 5,3 млн років тому. Під час цієї події висихання Середземного моря з'єднало острів з материковою частиною Іспанії, дозволивши предкам нуралагуса заселити нові землі. Пізніше Занклійський потоп підвищив рівень Середземного моря, ізолювавши кролів на Мальорці.[6]
Найближчим родичем Nuralagus, найімовірніше, є Pentalagus furnessi, що мешкає на островах Анамі в Японії.[2][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jennifer Vegas (21 березня 2011). Biggest-ever bunny didn't hop, had no enemies. Discovery News. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ а б в Quintana, Josep; Kohler, Mike; Moya-Sola, Salvador (2011). Nuralagus rex, gen. et sp. nov., an endemic insular giant rabbit from the Neogene of Minorca. Journal of Vertebrate Paleontology. 31 (2): 231—240. doi:10.1080/02724634.2011.550367.
- ↑ Susan Milius (2011). The Bunny That Ruled Minorca. Science News. 179 (9): 18. doi:10.1002/scin.5591790921.
- ↑ Dell'Amore, Christine (22 березня 2011). Giant Rabbit Fossil Found: Biggest Bunny Was "Roly-Poly". National Geographic News. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Kohler, Meike (7 квітня 2011). Palaeontology: The giant rabbits of Minorca. Nature. 472 (7341): 9. doi:10.1038/472009c.
- ↑ Ge, D; Wen, Z; Xia, L; Zhang, Z; Erbajeva, M (2013). Evolutionary History of Lagomorphs in Response to Global Environmental Change. PLOS ONE. 8 (4): e59668. doi:10.1371/journal.pone.0059668. PMC 3616043. PMID 23573205.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Naish, Darren. You have your giant fossil rabbit neck all wrong. Scientific American. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013.
| ||||||||