Мальтійська ящірка
| Мальтійська ящірка | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Мальтійська ящірка (лат. Podarcis filfolensis) — вид настінних ящірок.
Опис[ред. | ред. код]
Невелика ящірка. Довжина тіла до 6,5 см. Довжина хвоста перевищує довжину тіла приблизно у два рази.
Забарвлення дуже мінливе й у різних підвидів варіює від сірого та коричневого до зеленого. Уздовж спини зазвичай проходять три поздовжніх ряди з невеликих темних плям неправильної форми. На очах є темний сітчастий малюнок. Нижня сторона тіла жовта, оранжева або червона. Самці мають більш яскраве забарвлення, самки в основному коричневих відтінків.
Ареал виду - Мальтійський архіпелаг і Пелагські острова в Середземному морі. Живуть ящірки в зарослях чагарників, на скелях, стінах будівель, розсипах каменів, зустрічаються на ріллі, пасовищах, в садах. Сухолюбивий вид.
Харчується комахами і іншими безхребетними, поїдає також квіти і плоди рослин. Про людське око відзначений канібалізмом.
Розмноження вивчено слабо. Самці територіальні й охороняють свою ділянку від інших самців. Парування відбувається навесні. Самки відкладають 1-2 яйця, з яких в липні - серпні вилуплюються дитинчата.
Класифікація[ред. | ред. код]
Незважаючи на невелику територію проживання виду, виділяють 5-6 підвидів, які відрізняються забарвленням і розмірами. Кожен підвид живе на одному або на декількох сусідніх островах.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Podarcis filfolensis maltensis — мешкає на островах Мальта, Гоцо і Коміно. Як правило, зеленувата, іноді плямиста.
- Podarcis filfolensis filfolensis — найбільший підвид, мешкає на острові Фільфла. Має темнеу чорнувате забарвлення з блакитними і зеленими плямами.
- Podarcis filfolensis kieselbachi — ендемік Островів Святого Павла. Забарвлення різне: коричнева, сіра, з чорними плямами і помаранчевим черевом.
- Podarcis filfolensis generalensis — ендемік Грибний скелі на західному узбережжі Гоцо. Відрізняється червоним черевом і блакитними боками.
- Podarcis filfolensis laurentimulleri — зустрічається на островах Ліноза і Лампіоне.
Шостий підвид, як вважають, існує на острові Комінотто.
Охоронний статус[ред. | ред. код]
Площа ареалу набагато менше 5 тис. Км², однак виду присвоєно охоронний статус з найменшим ризиком. Чисельність стабільна, але в деяких місцях скорочується в зв'язку з руйнуванням місць проживання. Через використання острова Фільфла в якості військового полігону в особливо несприятливому становищі знаходиться популяція номінативного підвиду. За обліком 1968 року там мешкало не більше 3000 особин на площі менше 2,5 га. Деякі інші популяції також можуть піддаватися визначеному ризику, так як їх ареал обмежений дуже невеликими островами.
Література[ред. | ред. код]
- Даревський И. С., Орлов Н. Л. Рідкісні і знакаючі тварини— М.: В. шк., 1988. — С. 269—270.