Порфіра (водорость)
Порфіра | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Порфі́ра (Porphira) — рід червоних водоростей (Rhodophyta). Ростуть у холодній воді океану в припливній зоні.
Зазвичай це досить великі рослини, слані яких можуть досягати в довжину одного метра, іноді більше. Має тонкі, неправильної форми атласні червоні, пурпурні або коричневі слань з цільними або з рваними краями. Слань гаметофіту являє собою одно- або двошарову пластину, що звужується в нижній частині у стеблинку, що закінчується підошвою із ризоїдами. Основна її функція — прикріплення талома до дна. Талом порфірових у більшості випадків має рожево-червоне забарвлення. Зустрічаються голубуваті або бурі. Червоний колір рослини пояснюється набором пігментів, що міститься у хлоропластах, та накопиченням багрянкового крохмалю, що червоніє при реакції з йодом, якого багато у морській воді.
Розмножуються порфірові статевим і вегетативним шляхом. У процесі розподілу вегетативних клітин у великій кількості утворюються спермації. Злиття спермаціїв призводить до формування спор. Нові рослини проростають із спор[1].
Зустрічається у холодних водах Атлантичного і Тихого океанів[2].
Нараховується близько 70 видів[3] (за іншими даними 25[1]).
- Porphyra cinnamomea
- Porphyra dioica
- Porphyra linearis Grev.
- Porphyra lucasii
- Porphyra mumfordii
- Porphyra purpurea (Roth)
- Porphyra umbilicalis (L.) J.Agardh.[4]
У Східній Азії використовуються в їжу. В Японії відомі під назвою «норі», у Кореї — «джім». Їх спеціально вирощують для потреб харчової промисловості. Переважно у сушене листя водоростей загортають рис, що додає йому смаку. Сушені водорості також додають у супи. Пофірові мають багатий набір вітамінів і мікроелементів[5], зокрема вітаміни B та C. Відома під назвою «водяний хліб».[6] У Європі водорості заготовляють для корму тварин.
- ↑ а б Порфіра - рід багатоклітинних червоних водоростей. beaplanet.ru. Процитовано 6 листопада 2015.
- ↑ Їстівні водорості. beclan.org. Процитовано 6 листопада 2015.
- ↑ Brodie, J.A. and Irvine, L.M. 2003. Seaweeds of the British Isles. Volume 1 Part 3b. The Natural History Museum, London.ISBN 1 898298 87 4
- ↑ Morton, O. 1994. Marine Algae of Northern Ireland. Ulster Museum, Belfast. ISBN 0-900761-28-8
- ↑ Водорості в кулінарії - водорості. megasite.in.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 6 листопада 2015.
- ↑ Терлецький В. К. Дивовижне у світі рослин // К.: Урожай, 1990. — 208 с. — С. 33