Тайфунник чатамський
Тайфунник чатамський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Pterodroma axillaris (Salvin, 1893) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Oestrelata axillaris Pterodroma cookii axillaris Pterodroma hypoleuca axillaris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник чатамський[2] (Pterodroma axillaris) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Ендемік архіпелагу Чатем[4][5][6].
Чатамський тайфунник — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 30 см. Верхня частина голови, скроні і шия сірі, навколо очей чорні плями. Верхня частина тіла сіра, на крилах зверху є темна М-подібна пляма, на кінці хвоста темна смуга. Нижня частина тіла біла, груди з боків сірі, нижня сторона крил біла з чорним кінчиком та з дуже широкою чорною смугою від згина крила до боків тіла. Очі темні, дзьоб чорний, на кінці гачкуватий, лапи рожеві, знизу темні.
Чатамські тайфунники гніздяться на острові Ранґатіра[en] в архіпелазі Чатем у Новій Зеландії. Також вони були реінтродуковані на островах Пітт[en] і Чатем. Напівскам'янілі рештки, знайдені на острові Манґере[en] вказують на те, що раніше цей вид був більш широко поширений.
Чатамські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно рибою і кальмарами, а також ракоподібними. Гніздяться в норах. В кладці 1 біле яйце, яке відкладається у грудні-січні. Пташенята покидають гніздо у травні-червні.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція чатамських тайфунників становить приблизно 1100 дорослих птахів. Популяція поступово відновлюється завдяки активним заходам зі збереження виду. Чатамським тайфунникам загрожує конкуренція з боку широкодзьобих пріонів.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma axillaris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Miskelly, Colin; Aikman, Hilary (2004). Birds of the Chatham Islands. Department of Conservation. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Chatham petrel. New Zealand Birds Online. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Chatham petrel/ranguru. Department of Conservation. Процитовано 2 березня 2019.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
- Chatham petrel recovery plan 2001-2011 (PDF). Department of Conservation, Wellington, New Zealand. 2001. Процитовано 19 вересня 2007.
- Chatham petrel discussed on RNZ Critter of the Week, 31 August 2018
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |