Sauromalus hispidus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Sauromalus hispidus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ігуаноподібні (Iguania)
Родина: Ігуанові (Iguanidae)
Рід: Sauromalus
Вид:
S. hispidus
Біноміальна назва
Sauromalus hispidus
Stejneger, 1891

Sauromalus hispidusвид ящірок родини ігуанових, ендемік острова Анхель-де-ла-Гуарда (острів Ангел-охоронець) у Каліфорнійській затоці. Цей вид був перевезений на інші острови племенем Сері як потенційне джерело їжі.

Опис[ред. | ред. код]

Ця ігуана є другим за величиною видом, досягаючи 44 см у довжину тіла та 64 см в загальну довжину, і важить до 1,4 кг[2]. Його вважають гігантським видом, оскільки він у два-три рази більший за своїх материкових побратимів[2][3]. Колір його тіла темно-коричневий з поперечними чорними смугами, які з віком стають темно-коричневими або чорними.

Дієта[ред. | ред. код]

Ці ігуани воліють жити в лавових потоках і скелястих районах з закутками і щілинами, доступними для відступу в разі загрози. Ці території зазвичай вкриті креозотовим кущем і кактусами чолла, які складають основну частину їхнього раціону, оскільки тварина в основному травоїдна. Харчуються S. hispidus також листям, плодами і квітами однорічних і багаторічних рослин; комахи є додатковою здобиччю, якщо їх взагалі їдять.

Поведінка[ред. | ред. код]

Нешкідливі для людини, ці ящірки, як відомо, тікають від потенційних загроз[4]. Коли турбують, тварина свої легені, розтягує своє тіло і вклинюється в тісну тріщину скелі[4][5].

Самці сезонно й умовно територіальні. Велика кількість ресурсів має тенденцію до створення ієрархії, заснованої на розмірі, з одним великим самцем, який домінує над меншими самцями в цій області[4]. S. hispidus захищають свою територію та спілкуються один з одним, використовуючи комбінацію кольорів і фізичних проявів, а саме «віджимання», махання головою та роззявлення рота[4].

S. hispidus є денними тваринами , і оскільки вони екзотермічні, проводять більшу частину свого ранку та зимових днів, гріючись[4]. Ці ящірки добре пристосовані до умов пустелі; вони активні при температурах до 39 °C[4].

Парування відбувається з квітня по липень, з червня по серпень відкладають від п’яти до 16 яєць. Яйця вилуплюються наприкінці вересня[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Montgomery, C.E., Hollingsworth, B., Kartje, M. & Reynoso, V.H. 2019. Sauromalus hispidus. The IUCN Red List of Threatened Species 2019: e.T174482A130061591. Downloaded on 19 July 2019.
  2. а б Case, T. J. (1982). Ecology and evolution of insular gigantic chuckwallas, Sauromalus hispidus and Sauromalus varius. Iguanas of the World (Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications). с. 184–212. ISBN 0-8155-0917-0. 
  3. Smits, A. W. (1985). Behavioral and dietary responses to aridity in the chuckwalla, Sauromalus hispidus. Journal of Herpetology. 19 (4): 441–449. doi:10.2307/1564196. JSTOR 1564196. 
  4. а б в г д е ж Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company, ISBN 0-395-98272-3
  5. Deban, S.M., J.C. O’Reilly, and T.C. Theimer 1994. Mechanism of defensive inflation in the chuckwalla, Sauromalus obesus. Journal of Experimental Zoology 270: 451-459.