Schmitz Cargobull

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Schmitz Cargobull AG
Тип Aktiengesellschaft
Форма власності акціонерне товариство
Галузь Автомобільна промисловість
Засновано 1892
Штаб-квартира Альтенберге, Німеччина
Ключові особи
  • Андреас Шмітц, генеральний директор
  • Дірк Хоффманн, голова наглядової ради
Продукція вантажний автомобіль
Виторг 1,87 млрд., євро (2019/2020 фінансовий рік)[1]
Співробітники 5702 (2019/2020 фінансовий рік)[1]
Дочірні компанії Schmitz Cargobull Latvijad
cargobull.com
Мапа
CMNS: Schmitz Cargobull у Вікісховищі

Schmitz Cargobull AG — німецький виробник напівпричепів, кузовів і причепів. Штаб-квартира компанії знаходиться в Хорстмарі, а штаб-квартира компанії в сусідньому Альтенберге. У 2018/2019 фінансовому році в сімейній компанії працювало близько 6500 осіб, а обсяг продажів склав 2,29 мільярда євро, і таким чином, є лідером ринку в Європі в будівництві комерційних транспортних засобів. Акціонерами є родини Хайнца Шмітца, Петера Шмітца та Бернда Хоффмана в рівних частках.

Історія компанії[ред. | ред. код]

Становлення і підйом[ред. | ред. код]

Schmitz Cargobull Cool & Fresh

Витоки компанії сягають 1892 року. У той час засновник компанії Генріх Шмітц почав будувати вагони в сімейній кузні.

Новий напрямок діяльності кузні мав початкову тенденцію до зростання зі збільшенням автомобілізації наприкінці 1920-х років. За цей час компанія перетворилася з майстерні на виробника промислових автомобілів. У 1928 році був поставлений перший автомобільний причіп, оснащений суцільногумовими шинами. З 1935 року почали виготовляти напівпричепи та фургони зі сталевою зовнішньою обшивкою на дерев'яній рамі. У 1950 році Шмітц випустив свій перший ізольований і загартований кузов.

Розширення, кризи та переорієнтація[ред. | ред. код]

Тривісний напівпричіп Schmitz Cargobull на пневмопідвісці.

Компанія розвивалася в 1960-х роках і особливо після першої нафтової кризи на початку 1970-х років, коли великі замовлення з країн-виробників Близького Сходу принесли двозначні темпи зростання. У 1969 році була відкрита філія у Вредені. У 1980 році новий головний завод був побудований в Альтенберге на більшій ділянці на околиці, а додаткове виробниче підприємство було створено в Берліні. З початком першої війни в Перській затоці замовлення з арабських країн упали в 1980-х роках, і Schmitz Cargobull потрапив у свою першу велику кризу[2].

Політика реформ у Східній Європі та возз’єднання Німеччини дали компанії тимчасовий поштовх до середини 1990-х років, коли замовлення знову перестали надходити. Після цього відбулася серйозна реорганізація виробництва: асортимент продукції був обмежений чотирма основними типами, кількість необхідних компонентів була значно скорочена, терміни виробництва та доставки були скорочені, а частка витрат на робочу силу зменшилася. Крім того, була запроваджена корпоративна концепція, згідно з якою основні виробничі майданчики в Альтенберге, Вредені та Готі були доповнені так званими сателітами, у яких кінцевий етап виробництва відбувається поблизу замовника.

У березні 1999 року компанія не вийшла на біржу через слабкий попит на акції. Відтоді не було жодних планів щодо іншого IPO[3].

У 2004/2005 фінансовому році (з 1 квітня по 31 березня) компанія Schmitz Cargobull вперше повідомила про продажі, що перевищили 1 мільярд євро. євро (1,21 млрд євро, вироблено 36 000 автомобілів). Протягом п'яти років продажі подвоїлися, і було найнято 1500 нових працівників[4]. У 2007/2008 фінансовому році продажі вперше перевищили 2 млрд. (2,14 млрд. євро, вироблено 66 500 автомобілів)[5]. У результаті глобальної економічної та фінансової кризи продажі в наступному році впали на 70 відсотків до 660 мільйонів євро. євро назад. З 2010/2011 року мільярдний рубіж знову перевищено.

Поточний розвиток бізнесу[ред. | ред. код]

У листопаді 2012 року Schmitz Cargobull уклала угоду про створення спільного підприємства з китайською Dongfeng Motor Company, одним із найбільших у світі виробників вантажівок[6]. Виробництво в Китаї почалося в 2014 році в місті Ухань[7]. Schmitz Cargobull також виробляє в Санкт-Петербурзі в Росії з 2013 року[8]. У найближчому майбутньому компанія планує вийти на ринки Індії та Південної Америки, а також розширити свою діяльність на Близькому та Середньому Сході, зокрема[9].

З кузовами Van Bodies компанія пропонує кузови -фургони для фургонів компактного класу від 3,5 до 6,0 тонн з 2017 року. Корпус V.KO Dry, який пропонується в комплекті, повинен вразити ринок своєю швидкою збіркою за допомогою клейових методів і малою вагою на основі нещодавно розробленого матеріалу панелі Stratoplast[10]. У січні 2019 року компанія Schmitz Cargobull AG вирішила припинити виробництво кузовів V.KO Van Bodies у Берліні та закрити берлінський завод.

Місцезнаходження[ред. | ред. код]

Велика частина виробництва відбувається в Німеччині та продається за кордон. Основними ринками збуту є Центральна та Східна Європа та Близький та Середній Схід. Виробничі підприємства знаходяться в Німеччині в містах Альтенберге, Вреден, Гота і Тоддін. За кордоном у Сарагосі (Іспанія), Паневежісі (Литва), Санкт-Петербурзі (Росія), Адапазарі (Туреччина) та в Мельбурні (Австралія).

Schmitz Cargobull має власний відділ продажів і розподілу. Торгові партнери майже у всіх країнах Європи та підтримує мережу з понад 1700 авторизованих майстерень по всій Європі.

Бренд[ред. | ред. код]

Торгова марка Schmitz Cargobull із зображенням блакитного слона була представлена наприкінці 1980-х років. До того часу компанія працювала під назвою Schmitz-Trailer Vehicle Construction GmbH and Co. KG[11].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Маркус Фассе: Практичний приклад: від Мюнстерланда до всього світу – як Schmitz Cargobull послідовно виводить свій бізнес на інтернаціонал . У: Крістіан Беллхофф, Вольфганг Крюгер, Марчелло Берні (ред. ): досконалість у сімейному бізнесі. Посібник з менеджменту . Schäffer-Poeschel, Stuttgart 2006, ISBN 3-7910-2481-7, стор. 197-200.
  • Олександр Золлондз (червон. ): Наша боротьба за місця – успішна. Schmitz Cargobull, Toddin, thyssenkrupp Marine Systems, Емден . IG Metall, Coast District, Гамбург 2018 ( онлайн ).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б cargobull.com: Unternehmen
  2. ↑ Münsterland goes Europe – die Firma Schmitz Cargobull. 2007. LWL. Geographische Kommission für Westfalen. Westfalen Regional; abgerufen am 16. Oktober 2012
  3. ↑ Das Glück des gescheiterten Börsengangs. Manager Magazin online. 17. Mai 2005; abgerufen am 16. Oktober 2012
  4. ↑ Schmitz Cargobull schafft über eine Milliarde Umsatz. Verkehrsrundschau 26. September 2005; abgerufen am 16. Oktober 2012
  5. ↑ Umsatzsprung bei Schmitz Cargobull. Transport 11. Juni 2008; abgerufen am 16. Oktober 2012
  6. ↑ Schmitz Cargobull: Joint Venture mit Dongfeng unterzeichnet. Verkehrsrundschau 20. November 2012; abgerufen am 17. Dezember 2012
  7. ↑ Neubau in China. [Архівовано 2013-12-07 у Wayback Machine.] Westfälische Nachrichten vom 4. Dezember 2013; abgerufen am 12. Dezember 2013
  8. ↑ Schmitz Cargobull setzt auf Russland. Business in Russland. Nr. 1, 2013. S. 30–31; abgerufen am 12. Dezember 2013
  9. ↑ "Wir wollen Global Player werden". [Архівовано 2016-07-13 у Wayback Machine.] (Auszug). KFZ-Anzeiger 7. April 2016. S. 17 (Printausgabe); abgerufen am 13. Juli 2016
  10. ↑ Internet-Auftritt www.cargobull-vanbodies.com [Архівовано 2019-02-14 у Wayback Machine.], abgerufen am 10. November 2017
  11. ↑ Der Elefant auf dem Lkw. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.] IHK Nord Westfalen. Wirtschaftsspiegel 12, 2010; abgerufen am 16. Oktober 2012
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Schmitz_Cargobull&oldid=40588696