Альціон вануатський
| Альціон вануатський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Todiramphus farquhari (Sharpe, 1899) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon farquhari | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н вануатський[2] (Todiramphus farquhari) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[3]. Ендемік Вануату.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-21 см, вага 32-42 г. Верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла яскраво-оранжева. Перед очима білі плями, з боків голови чорні смуги. Горло біле, на шиї білий "комірець".
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Вануатські альціони мешкають на островах Еспіриту-Санто, Малекула, Мало[en] і Аоре[en]. Вони живуть в густих вологих тропічних лісах, а також на полях, пасовищах, плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема жуками, а також павуками і дрібними ящірками. Вануатські альціони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли її побачать, то пікірують до неї. Вони гніздяться в гніздах деревних термітів або в дуплах пальм чи деревовидних папоротей. Сезон розмноження триває з листопада по лютий. В кладці 3-4 білих яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вануатських альціонів становить приблизно 6700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Todiramphus farquhari. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Heinrich L. Bregulla (1992) Birds of Vanuatu, Anthony Nelson, Oswestry, England
- C Hilary Fry, Kathie Fry & Alan Harris (1992) Kingfishers, Bee-eaters & Rollers, Christopher Helm (Publishers) Ltd., London
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |