Альціон лісовий
| Альціон лісовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Todiramphus macleayii (Jardine & Selby, 1830) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon macleayii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н лісовий[2] (Todiramphus macleayii) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає в Австралії, на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 20—25,5 см, самці важать 32—43 г, самиці 29—44 г. Голова темно-синя, перед очима білі плями, на обличчі чорна «маска». Крила, хвіст і нижня частина тіла синя. У самців на потилиці і задній частині шиї білий «комірець», у самиць він відсутній. Спина і верхні покривні пера крил бірюзові, на крилах є білі плями, помітні в польоті. Хвіст зверху синій, знизу чорнуватий або темно-сірий. Дзьоб міцний, чорний, знизу рожевуватий. Очі темно-карі, лапи темно-сірі. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення, тім'я у них чорнувате. У представників підвиду T. m. incinctus спина зеленувата, плями на крилах менші[3][4].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[5]
- T. m. elisabeth (Heine, 1883) — схід Нової Гвінеї;
- T. m. macleayii (Jardine & Selby, 1830) — Топ-Енд[en], сусідні острови і узбережжя затоки Карпентарія (північ Австралії);
- T. m. incinctus (Gould, 1838) — півострів Кейп-Йорк і східне узбережжя Австралії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Лісові альціони мешкають на сході Новій Гвінеї та на півночі і сході Австралії. Під час негніздового періоду вони зустрічаються на островах Ару, південно-східних Молуккських островів, на півдні Нової Гвінеї, на островах архіпелагів Бісмарка, Д'Антркасто і Луїзіади, трапляються на Соломонових островах. Лісові альціони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, поблизу річок, озер і біллабонгів, в мангрових лісах, на полях, пасовищах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Лісові альціони живляться різноманітними безхребетними, зокрема комахами, личинками, павуками і червами, а також дрібною рибою, жабами, пуголовками і дрібними плазунами. Вони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли її побачать, то пікірують до неї, після чого повертаються на сідало. Лісові альціони вбивають здобич, ударяючи нею об гілку[6].
Сезон розмноження в Австралії триває з серпня по лютий, за сезон може вилупитися два виводки. Лісові альціони гніздяться в гніздах деревних термітів, на висоті від 4 до 12 м над землею. В кладці від 3 до 6 блискучих білих яєць, розміром 25×22 мм[7]. Інкубаційний період триває від 18 до 21 дня, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 27—31 день після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Todiramphus macleayii. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 160. ISBN 0-670-90478-3.
- ↑ Slater, Peter (1970). A Field Guide to Australian Birds: Vol.1. Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 405—06. ISBN 0-85179-102-6.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Birds in Backyards - Forest Kingfisher. Australian Museum, Sydney. 2006. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 27 травня 2008.
- ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 269. ISBN 0-646-42798-9.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |