Tympanoctomys barrerae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Tympanoctomys barrerae
Tympanoctomys barrerae.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Їжатцевиді (Hystricomorpha)
Родина: Віскашеві (Octodontidae)
Рід: Tympanoctomys
Вид: Рівнинний віскачевий щур
Біноміальна назва
Tympanoctomys barrerae
Lawrence, 1941
Tympanoctomys barrerae range.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Tympanoctomys barrerae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tympanoctomys barrerae
EOL logo.svg EOL: 326376
ITIS logo.svg ITIS: 584785
IUCN logo.svg МСОП: 22586
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61882

Рівнинний віскачевий щур або Червоний віскачевий щур (Tympanoctomys barrerae) — вид гризунів родини Віскашеві (Octodontidae), один з двох сучасних видів роду Tympanoctomys (інший вид Tympanoctomys kirchnerorum.[1]). Ендемік напівпосушливих степів-солончаків центрально-західної Аргентини. Травоїдний, нічний, солітарний.

Поширення[ред.ред. код]

Цей вид є ендемічним для посушливих рівнин провінції Мендоса, центрально-західної Аргентини; розподіл природнім чином фрагментований. Мешкає на солончаках, піщаних дюнах і відкритих районах, вкритих рідкою рослинністю.

Зовнішня морфологія[ред.ред. код]

хромосоми T. barrerae

Гризун середніх розмірів. Довжина голови й тіла: 123 мм, довжина хвоста: 145 мм[2]. Довжина хвоста 49—53% довжини голови й тіла. Має короткі задні ступні, довгий хвіст і вкорочений череп. Хвіст ближче до кінця має грубі довгі волоски, які утворюють щось на зразок щітки. Вага близько 80 грамів, колір хутра червонувато-коричневий, знизу світліший, ноги короткі та білі. Самці, як правило, більші, ніж самиці. Маючи найбільшу кількістю хромосом (2n=102), серед відомих ссавців, рівнинний віскачевий щур є генетичним дивом[3]. Як і інші гризуни, адаптовані до відкритого, посушливого середовища, має роздуті барабанні були, що надають видимість великої голови, і вважається, служать для посилення звуку задля раннього виявлення хижаків[2].

Стиль життя[ред.ред. код]

Поведінка[ред.ред. код]

Веде самотній нічний спосіб життя (також іноді активний протягом дня); живе в складних системах нір, що залягають на глибині 25—60 см, вириваючи назовні великі, м'які насипи ґрунту, які часто містять численні отвори[2]. Входи дозволяють норі отримати прямі сонячні промені в зимовий час і непряме сонячне світло протягом літа. Як правило, входи розташовані біля основи кущів. Нори містять до трьох рівнів тунелів і камер живлення. Найбільша записана нора складалася з 33,7 м тунелю. Нори в середньому 13,59 м, ширина 8,71 м, і 1,25 м в глибину. Кожна нора може мати до 14 супутників курганів в межах 3 м від головної нори, які слугують альтернативним місцем годування або притулку. Тільки одна особина проживає в кожній норі[4].

Живлення[ред.ред. код]

Харчується (спеціалізовано) солончаковими рослинами. Адаптацією до високої концентрації солі, знайденої на листках вживаних видів роду Atriplex, служать пучки жорстких волосків на кожній стороні рота тварини, які використовуються, щоб вилучити та знищити сольовий зовнішній шар листя. Інші пристосування: загострені нижні різці, які також використовуються для очищення їжі від небажаної солі, і нирки, здатні обробляти високі навантаження солі[2]. Споживає Allenrolfea vaginata, Suaeda divaricata, Atriplex lampa, Alternanthera nodifera, Atriplex argentina, Heterostachys ritteriana й на додачу Verbenaceae, Nyctaginaceae, Solanaceae, Fabaceae, Graminaceae, але Atriplex lampa становить близько 76% від їх раціону[4].

Відтворення[ред.ред. код]

Доступно мало інформації про відтворення T. barrerae. В середньому, в неволі самиці мають чотири приплоди на рік. У неволі новонароджені важать 4 грами й 8 грамів на 5 день. Вони відкривають очі на 6 день й можуть їсти тверду їжу в 10 днів[4].

Екосистемна роль[ред.ред. код]

T. barrerae значно змінюють екосистему, в якій живуть. Нори забезпечують ідеальні мікроумови для проживання пустельних чагарників, яких більш удосталь в районі нір, ніж між ними. Atriplex особливо помітні в норових структурах, забезпечуючи Т. barrerae житлом і зручним основним джерелом живлення. Нори також забезпечують середовище проживання для інших тварин, у тому числі деяких видів павукоподібних (наприклад, павуків і скорпіонів) та інших видів гризунів (рід Eligmodontia). На T. barrerae живе ряд різних паразитів, включаючи Siphonaptera і Hectopsylla.[4]

Вороги та загрози[ред.ред. код]

Черепа T. barrerae знаходили в погадках Tyto alba. Хоча є мало інформації, інші потенційні хижаки може включати в себе змій (Bothrops newiedii, Bothrops ammodytoides), сов (Bubo virginianus, рід Athenecunicularia), мустелових (Lyncodon patagonieus, Galictis cuja), а також Leopardus pajeros і Lycalopex gymnocercus.

Припускається, що розширення нафтової промисловості по всій Південній Америці є загрозою для цього виду в тому числі. Через строкатість і обмеженість поширення, середовище проживання і харчову спеціалізацію, низькі темпи колонізації й низьку щільність населення, чисельність населення схильне знижуватися[4].

Етимологія[ред.ред. код]

Вид названий на честь доктора Баррери (J. M. de la Barrera), паразитолога, який зібрав кілька нових видів бліх в Аргентині в 1930—1950-х роках. Tympanoctomys barrerae був названий на честь вченого, тому що він вивчав паразитів, пов'язаних з цим видом і його гніздами, знайшовши вид бліх Parapsyllus barrerai, виключно пов'язаний з цим видом. Назва роду утворена словами грец. τύμπανο — барабан, вказуючи на велику барабанну буллу, лат. octo — вказує на моляри, що мають обриси вісімки, грец. μῦς — миша; «Octomys» — назва роду, з яким його пов'язували.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pablo Teta, Ulyses F. J. Pardiñas, Daniel E. Udrizar Sauthier i Milton H. Gallardo (2014). A new species of the tetraploid vizcacha rat Tympanoctomys (Caviomorpha, Octodontidae) from central Patagonia, Argentina. Journal of Mammalogy 95 (1): 60–71. doi:10.1644/13-MAMM-A-160. 
  2. а б в г Tympanoctomys barrerae | ARKive (англ.)
  3. Contreras L.C., Torres-Mura J.C. and Spotorno A.E. (1990) The largest known chromosome number for a mammal in a South American desert rodent. Experientia, 46: 506–508.
  4. а б в г д Ramsey, J. 2011. «Tympanoctomys barrerae» (On-line), Animal Diversity Web (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson The Eponym Dictionary of Mammals, 2009, p. 30 (англ.)
  • Ojeda, R. & Bidau, C. 2013. Tympanoctomys barrerae. The IUCN (англ.)
  • Gabriela B. Diaz, Ricardo A. Ojeda, Milton H. Gallardo, and Stella M. Giannoni (2000) Mammalian Species No. 646, pp. 1-4 (англ.)