Блохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блохи
Блоха під електронним мікроскопом
Блоха під електронним мікроскопом
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Endopterygota)
Ряд: Блохи (Siphonaptera)
Pierre André Latreille, 1825
Підряди
  • Ceratophyllomorpha
  • Hystrichopsyllomorpha
  • Pulicomorpha
  • Pygiopsyllomorpha
Синоніми
Aphaniptera
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Siphonaptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Siphonaptera
EOL logo.jpg EOL: 1062
ITIS logo.jpg ITIS: 152732
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7509

Бло́хи (Aphaniptera = Siphonaptera) — ряд паразитичних комах. Дрібні за розміром — 1-6 мм. Тіло здавлене з боків. Голова маленька, одна пара простих очей (іноді очей немає), вусики короткі двочленикові. Безкрилі — крила втратили внаслідок пристосування до паразитичного способу життя. Задні ноги стрибальні. Паразитують на тілі звірів, птахів і людини. Живляться, висмоктуючи кров. Яйця тупоовальні, до тіла тварин не прикріплюються, а скочуються на землю. Личинки червоподібні, вкриті рідкими довгими волосками, ротовий апарат гризучий; живляться органічними рештками тваринного і рослинного походження. Лялькуються в павутинному коконі. Блохи поширюють збудників небезпечних інфекційних захворювань, зокрема чуми, туляремії, глисних інвазій тощо. Всього відомо понад 1000 видів бліх, з них в Україні — близько 90. Характерний представник — пацюкова блоха (Xenopsylla cheopis).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Тіло бліх сплюснуто з боків[1], вузьке, гладке, забезпечено щетинками і шипами, що допомагають пересуватися і утримуватися в густій шерсті та між пір'ям хазяїв, в складках одягу, а також у субстраті їх гнізд і в норах. На голові та грудях часто є зубчасті гребні (ктенідії). Довжина тіла у різних видів варіює від 1 до 5 мм, але у самиць деяких видів може досягати 10 мм за рахунок гіпертрофічного розростання черевця після початку харчування. Антени завжди розташовуються позаду простих очей і в стані спокою поміщаються в спеціальних поглибленнях — вусикових ямках. Антени можуть використовувати самці для утримання самиці під час копуляції. Ротовий апарат бліх колючо-смоктального типу. Характеризується перетворенням в стилети епіфарінгса (непарний стилет) і лацінія (парні стилети), що поєднуються з максилярними лопатями. Нижня губа з парою лабіальний щупиків перетворена в стулки футляра для компонентів хоботка. Мандібули у дорослих бліх повністю втрачені. Груди забезпечені сильними кінцівками, що забезпечують комасі швидке переміщення в покривах хазяїна, здатність утримуватися на шорстких поверхнях під будь-яким кутом. Часто пересуваються стрибками, використовуючи при цьому для поштовху другу і особливо третю пари ніг. У задній частині черевця, позаду VIII тергіта, розташовується наявний тільки в бліх своєрідний сенсорний орган — абдомінальний сенсілліум, або пигидий, забезпечений тріхоботріями (дотикальними волосками) і здатний уловлювати коливання повітря.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Блохи — це комахи з повним перетворенням. Спеціальних місць для відкладання яєць блохи не шукають. Запліднені самиці з силою викидають яйця невеликими порціями для успішнішого розповсюдження або яйця можуть бути відкладені на покриви хазяїна. Розвиток яєць в середньому триває не більше двох тижнів. З яйця виходить безнога, червоподібна личинка, що активно пересувається, яка заривається в субстрат нори або гнізда хазяїна. Личинка живиться або різними залишками, що розкладаються, або (у деяких видів) неперетравленою кров'ю, що міститься в екскрементах дорослих бліх. Личинки линяють 3 рази. Після цього вони оточують себе шовкоподібним коконом і заляльковуються. У різних видів бліх вихід з кокона приурочений до певного сезону. Доросла блоха, що вийшла з лялечки, підстерігає тварину-хазяїна. Доросла блоха теоретично може жити 1,5 року, але реально — не більше кількох місяців.

Особливості поведінки[ред.ред. код]

Бліх можна виявити у всі сезони року на хазяях і в гніздах, влаштованих над землею (білки, птахи), на землі, в землі (нори тушканчиків, ховрахів, хом'яків, піщанок та інших звірів). Таким чином, основними господарями бліх є ссавці, для яких притулок є обов'язковим у всі періоди життя. У меншій мірі блохи пов'язані (більше 100 видів) з тваринами, які користуються притулками лише в певний період року. У гніздах птахів блохи особливо рясні в момент насиджування яєць і в період появи пташенят. Бліх знаходять у залишених птахами гніздах навіть через довгий час. З тваринами, які не мають притулку взагалі, пов'язано мало видів бліх (менше 30). Це «стаціонарні» паразити парнокопитних і сумчастих. Оскільки існують труднощі повторного знаходження хазяїна, то їх перебування на тілі постійне. Смокчуть кров як самці, так і самиці. Кровосмоктання триває від 1 хвилини до кількох годин. Представники родів Xenopsylla, Echidnophaga, Ctenocephalides тощо п'ють кров з надлишком, так що навіть не завжди встигають перетравити її. Інші види (Ctenocephalides canis, Ctenocephalides felis, Leptopsylla segnis тощо) потребують частого живлення. Але насмоктавшись крові, вони не покидають тіла хазяїна й вільно пересуваються у шерсті. Деякі (Ctenophthalmus, Neopsylla тощо) потребують нечастого живлення та більшу частину життя проводять у субстраті гнізда хазяїна. Сувору специфічність по відношенню до хазяїна спостерігають тільки в бліх рукокрилих. Більшість же бліх не настільки специфічні, можуть мешкати крім основного господаря і на інших видах тварин.

Поширення[ред.ред. код]

Блохи, в більшості, пов'язані з помірними і субтропічними кліматичними зонами, тому основна маса видів і родів поширена в Східно-Азійській, Центрально-Азійській, Західно-Американській, Патагонській, Папуаській і Східно-Африканській зоогеографічних підобластях. Найбільше число видів знайдено в Палеарктиці (892 виду з 96 родів), Неарктиці (299, 68), Неотропіках (289, 55) і Афротропіках (275, 43). Космополітичною є родина Ischnopsyllidae. Майже всесвітньо поширені родини Hystrichopsyllidae і Ceratophyllidae. Тільки в південній півкулі зустрічаються родини Stephanocircidae, Lycopsyllidae, Macropsyllidae, Malacopsyllidae. Для Африки характерні родини Xiphiopsyllidae і Chimaeropsyllidae, а Австралії — Lycopsyllidae і Macropsyllidae[2].

Класифікація[ред.ред. код]

Виділяють від 15 до 18 родин (у дужках наведено кількість видів)[3][4]:

Хвороби, які спричинюють блохи[ред.ред. код]

Блохи безпосередньо зумовлюють у людини дві хвороби — пулікоз і саркопсильоз.

Збудники хвороб, яких передають блохи[ред.ред. код]

Встановлено, що близько 60 видів бліх можуть передавати в природі більше 25 різних інфекційних хвороб, а в експериментальних умовах їх число значно збільшується[5]. Також блохи можуть бути проміжними хазяями деяких паразитичних черв'яків, зокрема деяких нематод[6].

Найбільш значущі збудники хвороб, які переносять блохи[ред.ред. код]

Бактерії:

Віруси:

  • Збудники міксоматозу і фіброми кроликів тощо.

Найпростіші:

  • Гемогрегаріни.

Гельмінти:

Способи боротьби[ред.ред. код]

У Середні віки бліх ловили спеціальними пристосуваннями. У наш час знищення бліх проводять шляхом обробки тварин і приміщень інсектицидами, зокрема шампунями, що містять перметрин.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. Л., 1949. С. 820–821.
  2. Medvedev S. G. The Distribution of Fleas
  3. Ващенков В. С. Блохи (Siphonaptera) — переносчики возбудителей болезней человека и животных. — Л.: Наука, 1988. — 163 с.
  4. Medvedev S. G. Database of Fleas. Зоологический институт РАН.
  5. Иофф И. Г. Вопросы экологии блох в связи с их эпидемиологическим значением. Пятигорск, 1941. 118 с.
  6. Рубцов И. А. Паразиты и враги блох. — Л., Наука, 1981. — 101 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Высоцкая С. О. Краткий определитель блох. // Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1956. — 100 с.
  • Юркiна B.I. Блохи. Фауна України. // Инст. зоол. АН Укр. РСР. Том 17 (Вып. 4). — 1961. — С. 1-152
  • Public Health — Seattle & King County. Diseases carried by fleas

Посилання[ред.ред. код]