Блохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Блохи
Блоха під електронним мікроскопом
Блоха під електронним мікроскопом
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Endopterygota)
Ряд: Блохи (Siphonaptera)
Pierre André Latreille, 1825
Підряди
Синоніми
Aphaniptera
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Siphonaptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Siphonaptera
EOL logo.svg EOL: 1062
ITIS logo.svg ITIS: 152732
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7509
Fossilworks: 137071

Бло́хи (Aphaniptera = Siphonaptera) — ряд паразитичних комах. Дрібні за розміром — 1-6 мм. Тіло сплюснуте з боків. Голова маленька, одна пара простих очей (іноді очей немає), вусики короткі двочленикові. Безкрилі — крила втратили внаслідок пристосування до паразитичного способу життя. Задні ноги стрибальні. Паразитують на тілі звірів, птахів і людини. Живляться, висмоктуючи кров. Яйця тупоовальні, до тіла тварин не прикріплюються, а скочуються на землю. Личинки червоподібні, вкриті рідкими довгими волосками, ротовий апарат гризучий; живляться органічними рештками тваринного і рослинного походження. Лялькуються в павутинному коконі. Блохи поширюють збудників небезпечних інфекційних захворювань, зокрема чуми[1], туляремії, деяких гельмінтозів тощо. Всього відомо понад 1000 видів бліх, з них в Україні — близько 90. Характерний представник — пацюкова блоха (Xenopsylla cheopis).

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Тіло бліх сплюснуто з боків[2], вузьке, гладке, забезпечено щетинками і шипами, що допомагають пересуватися і утримуватися в густій шерсті та між пір'ям хазяїв, в складках одягу, а також у субстраті їх гнізд і в норах. На голові та грудях часто є зубчасті гребені (ктенідії). Довжина тіла у різних видів варіює від 1 до 5 мм, але у самиць деяких видів може досягати 10 мм внаслідок гіпертрофічного розростання черевця після початку харчування. Антени завжди розташовуються позаду простих очей і в стані спокою поміщаються в спеціальних заглибинах — вусикових ямках. Антени можуть використовувати самці для утримання самиці під час копуляції. Ротовий апарат бліх колючо-смоктального типу. Характеризується перетворенням в стилети епіфарингса (непарний стилет) і лацинія (парні стилети), що поєднуються з максилярними лопатями. Нижня губа з парою лабіальних щупиків перетворена в стулки футляра для компонентів хоботка. Мандибули у дорослих бліх повністю втрачені. Груди забезпечені сильними кінцівками, що забезпечують комасі швидке переміщення в покривах хазяїна, здатність утримуватися на шорстких поверхнях під будь-яким кутом. Часто пересуваються стрибками, використовуючи при цьому для поштовху другу й особливо — третю пари ніг. У задній частині черевця, позаду VIII тергіта, розташовується наявний тільки в бліх своєрідний сенсорний орган — абдомінальний сенсиліум, або пігідій, споряджений трихоботріями (дотикальними волосками) і здатний уловлювати коливання повітря.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Блохи — це комахи з повним перетворенням. Спеціальних місць для відкладання яєць блохи не шукають. Запліднені самиці з силою викидають яйця невеликими порціями для успішнішого розповсюдження, або яйця можуть бути відкладені на покриви хазяїна. Розвиток яєць в середньому триває не більше двох тижнів. З яйця виходить безнога, червоподібна личинка, здатна до активного пересування, яка заривається в субстрат нори або гнізда хазяїна. Личинка живиться або різними розкладаними залишками, або (у деяких видів) неперетравленою кров'ю, що міститься в екскрементах дорослих бліх. Личинки линяють 3 рази. Після цього вони оточують себе шовкоподібним коконом і заляльковуються. У різних видів бліх вихід з кокона приурочений до певного сезону. Доросла блоха, що вийшла з лялечки, підстерігає тварину-хазяїна. Доросла блоха теоретично може жити 1,5 року, але реально — не більше кількох місяців.

Особливості поведінки[ред. | ред. код]

Бліх можна виявити у всі сезони року на хазяях і в гніздах, влаштованих над землею (білки, птахи), на землі, в землі (нори тушканчиків, ховрахів, хом'яків, піщанок та інших звірів). Таким чином, основними господарями бліх є ссавці, для яких притулок є обов'язковим у всі періоди життя. Меншою мірою блохи пов'язані (понад 100 видів) з тваринами, які користуються притулками лише в певний період року. У гніздах птахів блохи особливо численні в момент насиджування яєць і в період появи пташенят. Бліх знаходять у залишених птахами гніздах навіть через довгий час. З тваринами, які не мають притулку взагалі, пов'язано мало видів бліх (менш як 30). Це «стаціонарні» паразити парнокопитних і сумчастих. Оскільки існують труднощі повторного знаходження хазяїна, то їх перебування на тілі постійне. Смокчуть кров як самці, так і самиці. Кровосмоктання триває від 1 хвилини до кількох годин. Представники родів Xenopsylla, Echidnophaga, Ctenocephalides тощо п'ють кров з надлишком, так що навіть не завжди встигають перетравити її. Інші види (Ctenocephalides canis, Ctenocephalides felis, Leptopsylla segnis тощо) потребують частого живлення. Але насмоктавшись крові, вони не покидають тіла хазяїна й вільно пересуваються у шерсті. Деякі (Ctenophthalmus, Neopsylla тощо) потребують нечастого живлення та більшу частину життя проводять у субстраті гнізда хазяїна. Сувору специфічність щодо хазяїна спостерігають тільки в бліх рукокрилих. Більшість же бліх не настільки специфічні, можуть мешкати крім основного господаря і на інших видах тварин.

Поширення[ред. | ред. код]

Блохи, в більшості, пов'язані з помірними та субтропічними кліматичними зонами, тому основна маса видів і родів поширена в Східно-Азійській, Центрально-Азійській, Західно-Американській, Патагонській, Папуаській і Східно-Африканській зоогеографічних підобластях. Найбільше число видів знайдено в Палеарктиці (892 виду з 96 родів), Неарктиці (299, 68), Неотропіках (289, 55) і Афротропіках (275, 43). Космополітичною є родина Ischnopsyllidae. Майже всесвітньо поширені родини Hystrichopsyllidae і Ceratophyllidae. Тільки в південній півкулі зустрічаються родини Stephanocircidae, Lycopsyllidae, Macropsyllidae, Malacopsyllidae. Для Африки характерні родини Xiphiopsyllidae і Chimaeropsyllidae, а Австралії — Lycopsyllidae і Macropsyllidae[3].

Класифікація[ред. | ред. код]

Виділяють від 15 до 18 родин (у дужках наведено кількість видів)[4][5]:

З пізньої юри та ранньої крейди описані найдавніші представники ряду з трьох викопних родин Pseudopulicidae, Saurophthiridae та Tarwiniidae.

Хвороби, які спричинюють блохи[ред. | ред. код]

Блохи безпосередньо зумовлюють у людини дві хвороби — пулікоз і саркопсильоз.

Збудники хвороб, яких передають блохи[ред. | ред. код]

Встановлено, що близько 60 видів бліх можуть передавати в природі більше 25 різних інфекційних хвороб, а в експериментальних умовах їх число значно збільшується[6]. Також блохи можуть бути проміжними хазяями деяких паразитичних черв'яків, зокрема деяких цестод [7].

Найбільш значущі збудники хвороб, які переносять блохи[ред. | ред. код]

Бактерії:

Віруси:

  • Збудники міксоматозу і фіброми кроликів тощо.

Найпростіші:

  • Гемогрегаріни.

Гельмінти:

Способи боротьби[ред. | ред. код]

У Середні віки бліх ловили спеціальними пристосуваннями. У наш час знищення бліх проводять шляхом обробки тварин і приміщень інсектицидами, зокрема шампунями, що містять перметрин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Головними переносниками палички чуми під час пандемії чуми в Європі в 15 — 19 століттях були людські воші і блохи, а не паразити гризунів. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018. 
  2. Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. Л., 1949. С. 820—821.
  3. Medvedev S. G. The Distribution of Fleas
  4. Ващенков В. С. Блохи (Siphonaptera) — переносчики возбудителей болезней человека и животных. — Л.: Наука, 1988. — 163 с.
  5. Medvedev S. G. Database of Fleas. Зоологический институт РАН.
  6. Иофф И. Г. Вопросы экологии блох в связи с их эпидемиологическим значением. Пятигорск, 1941. 118 с.
  7. Рубцов И. А. Паразиты и враги блох. — Л., Наука, 1981. — 101 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]