Urocitellus canus
| Urocitellus canus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Urocitellus |
| Вид: | U. canus
|
| Біноміальна назва | |
| Urocitellus canus (Merriam, 1898)
| |
| Синоніми | |
|
Spermophilus canus Merriam, 1898 | |
Urocitellus canus — вид гризунів родини Sciuridae. Зустрічається на заході США в штатах Айдахо, Невада та Орегон[1].
Довжина голови й тулуба становить від 153 до 171 міліметрів, довжина хвоста становить від 36 до 40 міліметрів. Вага близько 150 грамів[2]. Тварини порівняно невеликі з коротким і вузьким хвостом, на спині мають рівномірний сірий колір без помітних відмітин і плям. Шерсть на спині, щоках і задніх лапах мають відтінок від рожевого до пісочного кольору, черевна сторона біла. Хвіст зверху сірий, а знизу — кольору кориці. Вуха малі. У порівнянні з дуже схожим ховрахом (Urocitellus mollis), U. canus менший із меншим і ширшим черепом[3].
Ендемік США (Невада, Айдахо, Орегон). Зустрічається в основному у високих пустелях (полин, луг, ялівець західний), луках, пасовищах; а також у пониззі річкових долин. Зазвичай на добре дренованих ґрунтах, особливо на насипах. Частий навколо пустельних джерел і зрошуваних полів[1].
Він створює великі системи нір. Молодняк народжується в гніздовій камері в підземній норі. Основний раціон — трав'яниста рослинність і насіння; також може їсти деякі частини кущів і тваринний матеріал. Може лазити по кущах під час пошуку їжі. Виходить зі стану спокою наприкінці зими або ранньою весною (самці перед самками), але повертається до стану спокою протягом травня-липня, коли трави висихають. Може мати окремий період активності восени. Найбільш активний рано вранці[1].
- ↑ а б в Yensen, E. & NatureServe (2017). Urocitellus canus. The IUCN Red List of Threatened Species. Процитовано 25.03.2025. (англ.)
- ↑ Urocitellus canus (Rodentia: Sciuridae). academic.oup.com. 27 травня 2009. doi:10.1644/834.1/2600876. Процитовано 25 березня 2024.
- ↑ Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore MD 2012, ISBN 978-1-4214-0469-1, P. 354–355.