Айдахо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штат Айдахо
Прапор Айдахо Seal of Idaho.svg
Прапор
Прізвисько: Штат Коштовного Каменя
(англ. Gem State)
Девіз: Esto perpetua
Idaho in United States.svg
Карта США з відміченим штатом Айдахо
Офіційна мова англійська
Столиця
(і найбільше місто)
Бойсе
Площа 216 699 км² (14ий)
 • Ширина 491 км
 • Довжина 771 км
 • Суходіл 214,499 км2
 • Вода 2,133 км2 (0.98 %)
 • Широта 42° N по 49°N
 • Довгота 111° W по 117° W
Населення 1 654 930 (39ий)
 • Густота населення 0.76/км2 (44ий)
Висота[en]  
 • Найвища точка Бора Пікd
3,859 м
 • Середня висота 1,524 м
 • Найнижча точка Льюїстон
216 м
Приєднання до США 3 липня 1890 (43ій)
Губернатор Бред Літтл
Законодавча влада Легіслатура штату Айдахо
Сенатори Майк Крейпо (Mike Crapo)(R)
Джим Ріш (Jim Risch)(R)
Часові пояси UTC−7, UTC−8 і США/Денверd
ISO 3166 US-ID
Абревіатури ID
Сайт idaho.gov

А́йдахо (англ. Idaho, МФА[ˈaɪ̯dəɦoʊ̯]) — штат у Тихоокеанському Північно-Західному регіоні США. Має площу 216,632 тисячі км², 1,43 млн мешканців (приблизно, 2005); адміністративний центр — місто Бойсе.

Історія[ред. | ред. код]

Людина з'явилася у регіоні Айдахо близько 14500 років тому. Індіанські племена, що переважали у цьому регіоні, включали Нез-Перс (англ. Nez Perce) на півночі та Північних і Західних Шошонів (англ. Shoshone) на півдні.

Першими білими людьми, що увійшли на територію Айдахо, стали члени експедиції Льюїса і Кларка, що пройшли проходом Лемхай 12 серпня 1805 року[1]. У наступні роки землі Айдахо почали активно досліджуватися траперами хутрових компаній. Крім того, територія Айдахо, тоді ще частина Орегонської землі, стала предметом територіальної суперечки між США і Великою Британією. Остаточний договір, що закріплював Орегонську землю за США, був укладений між США і Британією лише 15 червня 1846[2]. До того часу хутрові ресурси значною мірою виснажилися. Але в 1850-1860-ті роки на території Айдахо виявилися найбагатші родовища золота, що привело до бурхливого припливу старателів і підстава для появи перших міст. Як наслідок, значно зросла кількість конфліктів між першопоселенцями та корінним населенням. Одним з найбільших конфліктів стало битва на річці Бер, в ході якого в загальній кількості загинуло кілька сотень людей.

4 березня 1863 року президентом Авраамом Лінкольном був підписаний указ про створення інкорпорованої території Айдахо. Незабаром після цього в Айдахо зросло політичне протистояння мормонів і їх супротивників. У зв'язку з цим в 1886—1887 роках Айдахо перебував на межі поділу між штатами Вашингтон і Невада. Однак президент Гровер Клівленд цього не допустив. У рамках врегулювання конфлікту в Айдахо був у тому числі заснований перший університет. За час перебування Айдахо в статусі території США його населення збільшилося в кілька разів: з 17 804 осіб в 1870 році до 88 548 в 1890 році. Крім цього, в Айдахо були проведена залізниця, телеграфний та телефонний лінії[3].

3 липня 1890 Айдахо отримав статус штату, 43-го за рахунком. Перші роки існування молодого штату були затьмарені численними страйками шахтарів. Губернатору Стюненбергу навіть довелося одного разу звертатися до федеральної влади за введенням військ в Айдахо. Пізніше губернатор був убитий бомбою у дворі власного будинку. Наприкінці XIX- початку XX століття штат проводив прогресивну політику. Так, в 1896 і 1916 роках, ще до прийняття на федеральному рівні, в Айдахо були введені виборчі права для жінок[4] і сухий закон[5] відповідно. Сільськогосподарський сектор економіки штату серйозно постраждав під час кризи 1929 року. «Новий курс Рузвельта» отримав в штаті стриману підтримку. Губернатор Чарльз Росс, відповідальний за його просування, був радше прихильником аграризму, ніж політики просування курсу[6].

Під час Другої світової війни в штаті було відкрито два табори для інтернованих громадян японського походження. Перший табір був розташований за 50 кілометрів від міста Куско і діяв з середини 1943 до середини 1945 року. У ньому містилося до 265 громадян японського походження з більш ніж 20 штатів, а також з Мексики, Панами та Перу[7]. Інший табір, що існує до сьогодні є історичною пам'яткою Мінідока, був розташований в пустельній місцевості в окрузі Джером. Він діяв з серпня 1942 по жовтень 1945 року. Максимальна чисельність населення табору становила 9397 осіб[8].

З середини XX століття представниками влади в Айдахо стають переважно республіканці[3].

Наразі гірничий видобуток і сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі, продовжують залишатися важливими галузями економіки Айдахо[9].

Географія[ред. | ред. код]

Айдахо межує зі штатами Вашингтон, Орегон, Невада, Юта, Монтана, Вайомінг — і на півночі з канадською провінцією Британська Колумбія. Айдахо займає східний кінець Колумбійського плато, західні схили Скелястих гір, північні відроги плоскогір'я Великого Басейну і рівнину річки Снейк. На рівнині є степи та напівпустелі, на схилах гір — ліси.

Скелясті гори відомі покритими снігом гірськими масивами, річковими порогами, спокійними озерами та каньйонами з крутими схилами. Річка Снейк тече по каньйону Хеллз (2330 м), найглибшому в Північній Америці. Головні річки в Айдахо — Снейк, Кліруотер і Семон. Інші значні річки включають Бойсе і Паєтт.

Найвищий пункт Айдахо — Пік Бора (англ. Borah) (3,862 м) у горах Втраченої Річки. Найнижча точка (216 м) знаходиться в Льюїстоні в місці злиття річок Кліруотер і Снейк.

Клімат[ред. | ред. код]

Топографічні особливості штату відбиваються в неоднорідності його клімату. Незважаючи на відстань майже в 500 км від Тихого океану, на клімат Айдахо значний вплив роблять західні морські повітряні потоки, які є основним джерелом атмосферної вологи. У літні періоди повітряні маси також приносять вологу з Мексиканської затоки та Карибського моря. У зимові періоди середні значення показників хмарності, опадів і температури вище, ніж на тих же широтах в континентальній частині США. Через те, що північна частина штату більш схильна до впливу морських вітрів, ніж оточена гірськими хребтами південна частина, кліматичні умови в цих регіонах відрізняються. У цілому клімат Айдахо є помірним, на півдні штату переважає арідний клімат[10].

Клімат континентальний. Пересічна температура січня від −2 до −7 °C, липня від +20 до +25 °C. Опадів 200—500 мм на рік.

Урагани та смерчі трапляються вкрай рідко. Вегетаційний період варіюється: близько 200 днів на північному заході штату, від 150 днів у басейнах річок Снейк, Бойсе і Пеєтт, близько 125 днів в районі міст Покателло та Айдахо-Фолс, аж до мінімального у високогірних районах, де землі використовуються в основному під пасовища.

Населення[ред. | ред. код]

За оцінками Бюро перепису населення США, на 1 липня 2011 року чисельність населення Айдахо становила 1 584 985 осіб, на 1,11 % більше, ніж у 2010 році[11]. Середня щільність населення в штаті становить 7,3 чол./км², більш ніж в 4 рази менше середнього показника по країні. За цим показником штат знаходиться на 44 місці. За кількістю жителів Айдахо займає 39-е місце серед інших штатів.

У 2010 році в штаті було зареєстровано 23 202 народжених дітей і 11 411 смертей. Частка жінок була менше частки чоловіків: 49,9 % і 50,1 % відповідно. У 2010 році було укладено 13 757 одружень та скоєно 8 136 розлучень[12]. У тому ж році Айдахо посів четверте місце по країні за рівнем приросту населення з 2000 року. Вищі показники показали лише штати Невада (35,1 %), Техас (21,7 %) і Каліфорнія (10 %). У 2004—2005 роках Айдахо знаходився на 3-му місці, поступаючись лише Неваді та Аризоні. За даними на 2000 року, 18,8 % жителів Айдахо мали німецьке коріння, 18,1 % — англійське, 10 % — ірландське, 8,1 % — індіанське, 5,5 % — мексиканське[13]. За даними на 2010 рік, расовий склад населення Айдахо розподілявся таким чином:

  • білі — 89,1 %;
  • афроамериканці — 0,6 %;
  • індіанці — 1,4 %;
  • азійці — 1,2 %;
  • океанійці — 0,1 %;
  • дві та більше раси — 2,5 %.

Мовний склад населення (2010) [1] [Архівовано 1 грудня 2007 у Wayback Machine.]

Мова Частка людей старше 5 років, %
Англійська 89,71
Іспанська 7,65
Німецька 0,37
Французька 0,24
Індіанські мови 0,16
Японська 0,16
Сербсько-хорватська 0,14
Російська 0,14
Португальська 0,11
Корейська 0,10
інші 1,22

Нижче наведено динаміку чисельності населення штату:

Корінне населення[ред. | ред. код]

В Айдахо проживають представники племен ктунаха, кер-д'ален, не-персе, шошонів і паютів[14]. У штаті налічується п'ять індіанських резервацій загальною площею майже 8100 км², розташованих на території 13 округів. Однією з найбільших є заснована в 1868 році резервація Форт-Холл. У резерваціях діє власне правове поле, засноване на актах конгресу і прецедентних судових рішеннях. Племена мають право приймати власні закони. Влада Айдахо мають обмежену юрисдикцію в рамках резервацій.

З прийняттям в Айдахо в 1998 році закону про азартні ігри індіанці отримали право брати участь в економічному розвитку округів, в яких розташовані їхні резервації. Як наслідок, такі галузі, як лісозаготівля, фермерство і сфера рекреаційних послуг, отримали розвиток. За даними на 2001 рік, сукупний внесок індіанських резервацій в економіку Айдахо приблизно дорівнював вкладу половини округів штату. Наприклад, плем'я кер-д'ален є другим за величиною роботодавцем в округах Кутеней і Бенева, плем'я не-персе — другий за величиною в окрузі Нез-Перс, а плем'я кутеней — найбільшим роботодавцем в окрузі Баундері. Закон про азартні ігри позитивно позначився і на місцевій системі освіти; згідно з ним, 5 % від доходів від азартних ігор асигнується на розвиток шкільних округів, що примикають до резервації[15].

Релігія[ред. | ред. код]

Перші католицькі та пресвітеріанські місіонери прийшли в Айдахо в період між 1820 і 1840 роками. З 1860 найбільш популярною релігійною культурою в штаті є мормонізм, який сповідує приблизно чверть населення штату. За кількістю мормонів Айдахо займає друге місце по країні після Юти. На північ від Бойсе більшого поширення має католицтво[16].

Згідно з опитуванням, проведеним у 2008 році організацією Pew Research Center, серед повнолітніх жителів 23 % є мормонами, 22 % — євангелістами, 18 % — католиками, 16 % — прихильники інших протестантських деномінацій; частка сповідують інші релігії, в тому числі православ'я, іслам, буддизм, юдаїзм, індуїзм тощо, які не перевищують 3 %. Крім того, 18 % жителів штату не є прибічниками будь-якої віри[17].

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Валовий продукт за 2004 р. був 43,6 мільярда доларів США. На душу населення прибуток за 2004 р. був 26 881 долар США.

Айдахо — важливий сільськогосподарський штат, виробляє приблизно одну третину картоплі, вирощеної в Сполучених Штатах. Інша важлива сільськогосподарська продукція — боби, сочевиця, цукрові буряки, рогата худоба, молочна продукція, пшениця, та ячмінь.

Важлива промисловість в Айдахо — переробка харчових продуктів, лісоматеріали та лісова продукція, машинне устаткування, хімічна продукція, паперова продукція, виробництво електроніки, срібло та інша гірнича промисловість, і туризм. Національна Лабораторія Айдахо (англ. Idaho National Laboratory), урядова лабораторія для дослідження ядерної енергії, — також важлива частина економіки східного Айдахо. Сьогодні найбільша промисловість в Айдахо — сектор науки і технології. Він приносить понад 25 % загального доходу штату і понад 70 % експорту (у доларах). Промисловість Айдахо зростає, збільшується частка високотехнологічної продукції. Починаючи з кінця 1970-х, Бойсе став центром виробництва напівпровідників. У Бойсе знаходиться корпорація Майкрон Технолоджі (англ. Micron Technology Inc.), єдиний американський виробник мікросхем динамічної пам'яті прямого доступу (англ. DRAM). Починаючи з 1970-х Х'юлет-Пакард (англ. Hewlett-Packard) оперує великим заводом в Бойсе, більшою частиною виробництва якого є принтери Laserjet. Корпорація Делл (англ. Dell Inc.) має головний центр обслуговування клієнтів у місті Твін-Фолз. Штаб-квартира AMI Semiconductor, відомої аналого-цифровими процесорами знаходиться у місті Покатело.

Міста[ред. | ред. код]

Міста з населенням понад 50 тис. мешканців: Бойсе, Нампа, Покателло, Айдахо-Фоллс.

Відомі: лижний курорт Сан-Веллі; національний історичний парк Нез-Перс.

Офіційна символіка[ред. | ред. код]

Нижче перераховані офіційні символи штату[18]:

  • Девіз: Esto perpetua («Буде завжди»);
  • Пісня: Here We Have Idaho;
  • Танець: Сквер-данс;
  • Птах: Гірська синиця;
  • Кінь: Аппалуза;
  • Хижак: Сапсан;
  • Риба: Лосось Кларка;
  • Комаха: Данаїда монарх;
  • Ягода: Чорниця;
  • Овоч: Картопля;
  • Дерево: Західна біла сосна;
  • Квітка: Чубушник Льюїса (Philadelphus lewisii);
  • Викопне: Кінь гагерменський (Equus simplicidens);
  • Самоцвіт: Айдахський зоряний гранат.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lemhi Pass—Lewis and Clark Expedition [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite] (англ.). A National Register of Historic Places Travel Itinerary.
  2. Treaty between Her Majesty and the United States of America, for the Settlement of the Oregon Boundary (англ.) / Université de Montréal.
  3. а б Idaho Political Periods [Архівовано 24 червня 2012 у WebCite] (англ.). Idaho State Historical Society.
  4. Kris Kobach. [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite]WOMAN SUFFRAGE AND THE NINETEENTH AMENDMENT [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite] (англ.). UMKC School of Law.
  5. Wicked Waters Explores Demon Liquor in Idaho [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite] (англ.). Boise Weekly.
  6. Idaho State Governors  [Архівовано 1 вересня 2012 у WebCite](англ.). Genealogy Trails.
  7. Asian American Comparative Collection: The Kooskia Internment Camp Project [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.). University of Idaho.
  8. A Brief History of Japanese American Relocation During World War II  [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite](англ.). nps.gov.
  9. Idaho — Economy [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.). city-data.com.
  10. Donna Henderson, Aberdeen Research, Christopher J. Williams, Jeffrey S. Miller. Forecasting Late Blight in Potato Crops of Southern Idaho Using Logistic Regression Analysis [Архівовано 12 вересня 2014 у Wayback Machine.] (англ.) // Plant Disease. — The American Phytopathological Society, August 2007. — Vol. 91. — № 8. — P. 951—956.
  11. State Totals: Vintage 2011 [Архівовано 3 лютого 2012 у WebCite] (англ.). U.S. Census Bureau.
  12. Marriage & Divorce Annual Report [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.). Idaho Department of Health and Welfare.
  13. Ancestry: 2000  [Архівовано 4 лютого 2012 у WebCite](англ.). U.S. Census Bureau.
  14. The indians of Idaho  [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite](англ.). IDAHO STATE HISTORICAL SOCIETY.
  15. Abelardo Rodríguez. Indian Tribes in Idaho: Opportunities and Challenges In the Times of Self-Determination  [Архівовано 23 червня 2012 у WebCite](англ.). College of Agricultural and Life Sciences — University of Idaho Degree Programs.
  16. Idaho — Religions [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.). Advameg, Inc.
  17. U.S. Religious Landscape Survey. Religious Affiliation: Diverse and Dynamic. February 2008 [Архівовано 5 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.). The Pew Forum On Religious & Public Life.
  18. Idaho's state symbols are an official part of Idaho Code [Архівовано 4 лютого 2012 у WebCite] (англ.). Idaho State Historical Society.

Посилання[ред. | ред. код]


Канада Канада size Монтана
size Вашингтон
size Орегон
Gray compass rose.svg Вайомінг Вайомінг
size Невада
size Юта