Клинкине

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search
село Клинкине
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Кальміуський район
Громада Новоазовська міська громада
Код КАТОТТГ UA14100070130083542
Облікова картка Клинкине 
Основні дані
Засноване 1904 (120 років)
Населення 258
Поштовий індекс 87630
Телефонний код +380 6296
Географічні дані
Географічні координати 47°17′35″ пн. ш. 38°14′50″ сх. д. / 47.29306° пн. ш. 38.24722° сх. д. / 47.29306; 38.24722Координати: 47°17′35″ пн. ш. 38°14′50″ сх. д. / 47.29306° пн. ш. 38.24722° сх. д. / 47.29306; 38.24722
Середня висота
над рівнем моря
79 м
Відстань до
обласного центру
135 км
Відстань до
районного центру
30,1 км
Найближча залізнична станція Сартана
Відстань до
залізничної станції
67 км
Місцева влада
Адреса ради 87630, Донецька область, Новоазовський район, с. Самійлове, вул. 60 років Жовтня, 72
Сільський голова Андрєєва Наталія Вікторівна
Карта
Клинкине. Карта розташування: Україна
Клинкине
Клинкине
Клинкине. Карта розташування: Донецька область
Клинкине
Клинкине
Мапа
Map

Кли́нкине — село Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області, Україна.

Загальні відомості[edit | edit source]

Відстань до райцентру становить близько 30 км і проходить автошляхом місцевого значення. Землі села межують із територією Некліновського району Ростовської області Росії. Прикордонного переходу немає.

Історія[edit | edit source]

Клинкине (Терновий; також Клинкен-Хутір/Klinken-Chutor) до 1917 — лютеранський хутір на орендованій землі області Війська Донського, Таганрозький округ Новомиколаївської волості; у радянські часи — Сталінська область, Будьонівський (Новомиколайївський) район. Лютеранський прихід Розенфельд. Сільрада (1936). Мешканців: 261 (1904), 286 (1915), 385 (1924).

Російсько-українська війна[edit | edit source]

26 серпня 2014 року російські військові та проплачені терористи при спробі захоплення Новоазовська зайняли село[1].

Населення[edit | edit source]

За даними перепису 2001 року населення села становило 258 осіб, з них 75,97 % зазначили рідною мову українську та 24,03 % — російську[2].

Примітки[edit | edit source]

  1. Російські війська вторглися на територію України з боку Таганрога — журналіст. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 серпня 2014.
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 червня 2016.

Посилання[edit | edit source]