Єгіше Чаренц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгіше Чаренц
вірм. Եղիշե Չարենց
Зображення на радянській марці
Ім'я при народженні Согомонян Єгіше Абгарович
Народився 13 (25) березня 1897(1897-03-25)
Карс
Помер 29 листопада 1937(1937-11-29) (40 років)
Єреван, СРСР СРСР
Поховання невідомо
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Демократична Республіка Вірменія
Діяльність поет, прозаїк, перекладач
Мова творів вірменська
Роки активності 1912—1937
Жанр вірш[d] і оповідна поезіяd
Magnum opus Q21683189?
Партія КПРС
У шлюбі з Arpenik Charentsd
Діти Arpenik Charentsd і Anahitd

CMNS: Єгіше Чаренц у Вікісховищі

Єгіше Чаренц (справжнє прізвище — Согомонян Єгіше Абгарович; 13 (25) березня 1897(18970325), Карс, тепер Туреччина — 29 листопада 1937, Єреван) — вірменський радянський поет, прозаїк, перекладач. Жертва сталінських репресій.

Біографія[ред. | ред. код]

Друкуватися почав 1912 року. В 1915 році вступив до Московського університету імені А. Л. Шанявського. В 1918 році вступив до Комуністичної партії, протягом 1918—1919 років перебував у лавах Червоної Армії. В 1919 році повернувся до Єревану, працював там вчителем.

В липні-серпні 1936 року прокотилась хвиля арештів вірменських письменників, і вже у вересні Чаренц був взятий під домашній арешт; його звинувачували в контрреволюції, націоналізмі, троцькізмі та тероризмі. Незабаром письменник був заарештований за звинуваченням у антирадянській діяльності. 27 листопада о 7:00 ранку Єгіше Чаренц помер в єреванській тюремній лікарні. За офіційними даними, причиною смерті стало загальне виснаження організму внаслідок численних захворювань.

Посмертно реабілітований в 1950-х роках.

Творчість[ред. | ред. код]

  • поема «Дантова легенда» (1916)
  • поема «Сома» (1918),
  • поема «Шалений натовп» (1919),
  • поема «Всепоема» (1920—1921),
  • цикл віршів «Жертовний вогонь» (1918—1920)
  • збірка «Епічний світанок» (1930)
  • збірка творів «Книга шляху» (1934).

Перекладав твори українських (М. Рильського, П. Тичини) і російських письменників.

Вшанування[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]