Єльцин-центр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельцин-центр
56°50′41″ пн. ш. 60°35′27″ сх. д. / 56.84476000002777596° пн. ш. 60.59103000002777861° сх. д. / 56.84476000002777596; 60.59103000002777861Координати: 56°50′41″ пн. ш. 60°35′27″ сх. д. / 56.84476000002777596° пн. ш. 60.59103000002777861° сх. д. / 56.84476000002777596; 60.59103000002777861
Тип музей
Присвячено Єльцин Борис Миколайович[2]
Назва на честь Єльцин Борис Миколайович
Країна  Росія
Розташування Єкатеринбург
Єкатеринбург-Сіті
Адреса Boris Yeltsin Streetd
Засновано 25 ноября 2015 года
Відкрито 25 листопада 2015
Директор Діна Сорокіна[1]
Сайт yeltsin.ru
Єльцин-центр. Карта розташування: Росія
Єльцин-центр
Єльцин-центр (Росія)
Мапа
CMNS: Єльцин-центр у Вікісховищі

Президентський центр Б. М. Єльцина (Єльцин-центр) — громадський, культурний і освітній центр, відкритий в Єкатеринбурзі в 2015 році під егідою однойменного фонду[3] поряд з кварталом Єкатеринбург-Сіті. Спроєктований архітектурним бюро BERNASKONI на чолі з Борисом Бернасконі.[4]

Одним з основних об'єктів центру є Музей Бориса Єльцина, присвячений сучасній політичній історії Росії та особистості першого президента Росії. Також у центрі функціонують арт-галерея, кіно-конференц зал, книжковий магазин, кафе, архів, бібліотека, парк наукових розваг, коворкінг та інші організації. На майданчиках центру регулярно проводяться лекції, концерти, виставки, фестивалі та різноманітні громадські заходи. У кінозалі веде роботу центр документального кіно.

Історія[ред. | ред. код]

Єльцин-центр був створений відповідно до закону 2008 року «Про центри історичної спадщини президентів РФ, що припинили виконання своїх повноважень» — для збереження, вивчення і публічного представлення спадщини першого президента РФ «в контексті новітньої історії вітчизни, розвитку демократичних інститутів та побудови правової держави»[3]. Засновником центру виступає адміністрація президента РФ, її голова Антон Вайно очолює опікунську раду. Багато проєктів центру ініційовані утвореним у 2000 році приватним Фондом Єльцина на чолі з дочкою першого президента Тетяною Юмашевою.[5] Виконавчий директор Фонду «Президентський центр Б. М. Єльцина» — Олександр Дроздов.

Навесні 2009 року на засіданні опікунської ради фонду «Президентський центр Б. М. Єльцина»[6] прийнято рішення розмістити президентський центр Бориса Єльцина в Єкатеринбурзі — місті, де він прожив більшу частину життя і де почалася його політична кар'єра[7]. Це рішення підтримали і члени сім'ї колишнього президента, в тому числі Наїна Єльцина. У Москві повинен був відкритися філіал центру.

3 вересня 2009 року губернатор Свердловської області Едуард Россель підписав Указ «Про Президентський центр Бориса Єльцина», згідно з яким Президентський центр Б. М. Єльцина було вирішено розмістити в колишньому конгрес-холі «Демидов»[8]. На той момент вулиця 9 січня, на якій починалося будівництво, вже була перейменована у вулицю Бориса Єльцина.

Діяльність[ред. | ред. код]

Бізнес-центр «Демидов» з конгрес-холом в період зупинки будівництва, травень 2009 року
Єльцин-центр і діловий дім «Демидов», 2016 рік

Будівля, в якій нині розташовується Єльцин-центр, починала будуватися ще в 2006 році свердловським підприємцем Марсом Шарафуліним як найбільший в Єкатеринбурзі бізнес-центр з конгрес-холом «Демидов-плаза». Будівництво двох черг комплексу планувалося завершити в 2008—2009 роках. У 2007 році було прийнято рішення, що тут пройде зустріч глав держав у рамках саміту ШОС-2009, але в підсумку конгрес-хол не змогли здати в строк. У 2008 році об'єкт перейшов під контроль УГМК, через деякий час будівництво було зупинено. На момент передачі будівлі Єльцин-центру була повністю зведена коробка будівлі і виконана більша частина фасадних робіт, внутрішньої обробки ще не було. У 2011 році «Єльцин-центр» викупив у УГМК частину бізнес-центру «Демидов» за 2 мільярди рублів, а навесні 2013 почалася масштабна реконструкція під керівництвом бюро Бориса Бернасконі. Всього на завершення будівництва будівлі та пристосування його під Президентський центр Б. Єльцина було витрачено понад 7 млрд рублів[9][10]. При цьому кредит, виділений з бюджету Свердловської області в розмірі 2 млрд рублів, Єльцин-центр не зміг віддати в строк[11]. Керівництво центру погасило кредит у вересні 2017 року[12].

Архітектор Борис Бернасконі в Єльцин-центрі

Будівля «Демидова» дісталася Президентського центру Єльцина з плануванням, розрахованим на звичайних орендарів бізнес-центрів: офіси та магазини[13]. Завдання перетворити круглий у горизонтальному перерізі другий поверх в музей вирішував Павло Лунгін — він придумав концепцію «ротора», який запускає круговий рух відвідувачів: розгорнуті за годинниковою стрілкою дверні прорізи залів підштовхують гостей до переходу з одного приміщення в інше[14]. В середині другого рівня розташована кругла площа, на ній лавки і пам'ятник Єльцину з бронзи в натуральну величину в стилі міської скульптури — можна сфотографуватися, сівши поруч з ним. Навпроти екран, де транслюються фотографії з архіву президента.

Єльцин-центр і музей Бориса Єльцина було урочисто відкрито 25 листопада 2015 року. На відкритті були присутні Президент Росії Володимир Путін, прем'єр-міністр Дмитро Медведєв, вдова Єльцина Наїна Йосипівна, інші представники керівництва країни і діячі культури[15].

За перший рік роботи музею його відвідало понад 250 тисяч осіб[16]. Також відвідувачів приймали різні заходи Єльцин-центру[17]: концерти російських та іноземних виконавців, фестиваль «Острів 90-х», Старий новий рок, Перший Уральський відкритий фестиваль російського кіно, комікс-конвент E-Con[18] та інші.

Наїна Єльцина в лекторії «Піотровського» читає свої спогади в день народження чоловіка (1 лютого 2017 року)

У грудні 2015 року розпочав роботу лекторій книжкового магазину «Піотровський»[19], гостями якого є культурні та громадські діячі. Періодично лекції проходять і на інших майданчиках Єльцин-центру, наприклад лекція екс-міністра внутрішніх справ ФРН Герхарта Баума[20]. А з осені 2016 року в кіно-конференц залі центру проводяться лекції в рамках проєкту «Інтеллекції», присвячені технологіям майбутнього[21].

Також в центрі періодично проводяться різні фестивалі: фестиваль російського документального кіно «Артдокфест»[22], Перший Уральський відкритий фестиваль російського кіно[23], фестиваль американського документального кіно[24], фестиваль фільмів про музику і нову культуру «Beat Weekend»[25], Єврейський кінофестиваль[26] та інші.

Значна частина офісних площ центру на поточний момент вільна: до листопада 2016 року були здані в оренду тільки 20 % площ, які можна здати в наймання, при цьому укладення договорів з орендарями почалося тільки в серпні — вересні 2016 року[11].

Скандали[ред. | ред. код]

У 2017 році відбулися відразу два скандали, в яких опинилися замішані особи, які працюють у Єльцин-центрі. 29 березня 2017 року вихователь дитячого табору, що орендує приміщення в Єльцин-центрі, змусила підлітка, який матюкався, вимити в туалеті Єльцин-центру рот з милом. Вихователька не перебувала в штаті Єльцин-центру, а працювала за договором надання послуг[27]. Мати хлопчика підтвердила, що її син часто матюкається, і зазначила, що не збирається давати хід справі. У Єльцин-центрі спочатку заявили, що з педагогом буде просто проведена бесіда. Однак після того, як відомий журналіст Олег Кашин розповів про цей інцидент, заступник директора Єльцин-центру Людмила Телень заявила, що вихователька буде негайно звільнена[28]. На захист виховательки і застосованого нею методу виховання виступив відомий дитячий письменник Едуард Успенський, який заявив, що таких людей треба «берегти» і що виховательку треба «негайно поновити» на роботі[29].

Плани з розширення[ред. | ред. код]

До кінця 2017 року Управління справами президента в рамках федеральної адресно-інвестиційної програми проведе реконструкцію садиби Долгорукова—Бобринських у Москві — архітектурного ансамблю XVIII—XIX століть, куди входить Головний будинок з парадними інтер'єрами, Каретний сарай, Східний та Північний флігелі, огорожа з воротами і скульптури Єлени і Паріса на парадному дворі.[5] Після реконструкції в садибі буде створено громадський музейно-виставковий простір, де розміщуватимуться змінні експозиції і проводитимуться камерні вечори, частина приміщень буде відображати московський період життя першого президента, а також історичний «пушкінський слід». Будівля буде розрахована на 69 співробітників, 40 відвідувачів виставкового комплексу, 8 читачів бібліотеки і 65 посадкових місць громадського харчування.

Подібна ініціатива сподобалася не всім. На порталі Change.org у вересні 2016 року була розміщена петиція проти створення в Москві Єльцин-центру, яка набрала понад 2,7 тис. підписів[30].

Музей Бориса Єльцина[ред. | ред. код]

Музей працює з вівторка по неділю, з 10:00 до 21:00.

Створенням експозиції музею займалося американське Агентство музейного дизайну Ральфа Аппельбаума, яке перемогло у конкурсі серед більш ніж 20 компаній (до цього агентство працювало у Росії над Єврейським музеєм у Москві). Створенням концепції «семи днів», що лежить в основі музею, займався російський режисер Павло Лунгін[14].

Музей складається з 9 залів:

  • Лабіринт — історія Росії з 1914 по 1987 рік та історія сім'ї Єльциних.
  • День перший. «Ми чекаємо змін!»
  • День другий. Серпневий путч
  • День третій. Непопулярні заходи
  • День четвертий. Народження Конституції
  • День п'ятий. «Голосуй або програєш»
  • День шостий. Президентський марафон
  • День сьомий. Прощання з Кремлем
  • Зал Свободи
  • Експозиція музею
  • Зал «Лабіринт»
    Зал «Лабіринт»
  • Головний зал музею
    Головний зал музею
  • День перший. «Ми чекаємо змін!»
    День перший. «Ми чекаємо змін!»
  • День другий. Серпневий путч
    День другий. Серпневий путч
  • День другий. Серпневий путч
    День другий. Серпневий путч
  • День третій. Непопулярні заходи
    День третій. Непопулярні заходи
  • День шостий. Президентський марафон
    День шостий. Президентський марафон
  • День сьомий. Прощання з Кремлем
    День сьомий. Прощання з Кремлем
  • Зал Свободи
    Зал Свободи
  • Копія робочого кабінету
    Копія робочого кабінету
  • Ростова скульптура Б. Єльцина
    Ростова скульптура Б. Єльцина
  • Президентський лімузин
    Президентський лімузин

Для дітей випущений Паспорт знавця історії, у якому юним відвідувачам пропонується під час відвідування музею виконати завдання (наприклад, знайти і проставити п'ять печаток, що символізують свободи, передбачені конституцією; також на сторінках паспорта є завдання на зразок «знайти» Б. Єльцина в натовпі або вирішити кросворд про дитинство першого президента[31]).

Доходи і витрати[ред. | ред. код]

Згідно з опублікованим у червні 2017 року фінансовим звітом, за 2016 рік доходи Єльцин-центру склали 3003,4 млн руб, з яких 88,4 млн руб. отримані від підприємницької діяльності центру (з них близько 40 млн руб. від продажу квитків), а 2917,0 млн руб. — «добровільні майнові внески і пожертвування»[32]. Економіст Юрій Болдирєв припустив, що добровільні внески і пожертвування є кредитами від «напівдержавних банків, які потім доведеться відшкодовувати з бюджету. Частиною доходів Єльцин-центру є субсидії з федерального бюджету, які передбачені у розмірі: 146,4 млн руб. на 2016 рік, 140,1 млн руб. на 2017 рік, 137 млн руб. на 2018 рік і 134,9 млн руб. на 2019 рік[33].

Витрати Єльцин-центру за 2016 рік склали 6,43 млрд руб., з яких основна частина (5,13 млрд руб.) витрачена на придбання основних засобів, інвентарю та іншого майна»[32]. На цільову діяльність витрачено 61 млн руб., що менше, ніж у 2015 році, коли Єльцин-центр тільки відкрився. Зате в 2016 році більш ніж у два рази зросли витрати на адміністративно-управлінський апарат — за цією статтею витрачено 169,3 млн руб. (в 2015 році — 65,5 млн руб.).

За підсумками 2016 року боргові зобов'язання Єльцин-центру перевищили 3 млрд руб., в тому числі 3,13 млрд руб. довгострокові і 423,8 млн руб. — короткострокові[32]. У 2017 році в ЗМІ з'явилася інформація про те, що влада Свердловської області на покриття боргів Єльцин-центру (тільки обласному бюджету він винен 2,4 млрд руб., в тому числі 0,4 млрд руб. відсотків) здадуть в оренду приміщення в Містечку чекістів[34]. Однак у вересні того ж року Єльцин-центр повернув до бюджету Свердловської області заборгованість у розмірі 2 млрд рублів, термін погашення якої чотири рази пролонгувався[35]. Відсотки по боргу залишилися несплаченими[36].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Ідея книги «Городяни», за яку уральська письменниця Ганна Матвєєва отримала в 2017 році премію імені Бажова, належить «Єльцин-центру»[37].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Дина Сорокина: «Музей Ельцина никогда не станет „квартирой“ Бориса Николаевича». Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  2. ↑ https://www.e1.ru/text/gorod/2015/11/25/50942071/
  3. ↑ а б О Президентском центре. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2018.
  4. ↑ First Russian Presidential Center. bernaskoni.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
  5. ↑ а б Анна Пушкарская. Ельцин-центр разместят в Москве со всеми удобствами [Архівовано 29 вересня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» № 179 от 28.09.2016, стр. 3
  6. ↑ Уральский Центр Б. Н. Ельцина превратился в музей Э. Э. Росселя. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  7. ↑ Главное дело моей жизни…" В Екатеринбурге российская элита открыла в присутствии Путина Ельцин Центр. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 23 лютого 2020.
  8. ↑ Россель подписал Указ о Президентском центре Б. Н. Ельцина. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  9. ↑ Прогулка по Ельцин-центру. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 23 лютого 2020.
  10. ↑ Андрей ВАСИН | Сайт «Комсомольской правды» (6 грудня 2015). «Есть подозрения, что стоимость Ельцин-Центра как минимум в полтора раза завышена...». Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  11. ↑ а б Руководство Ельцин Центра обещает за 2017 год отдать долг областному бюджету. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  12. ↑ Ельцин-центр погасил Минфину кредит в размере 2 млрд рублей. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 23 лютого 2020.
  13. ↑ «Ельцин-центр»: как сделать музей из торгового центра. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 23 лютого 2020.
  14. ↑ а б Ельцин-центр в Екатеринбурге: как устроен первый музей первого президента России. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  15. ↑ Ельцин-Центр открылся в Екатеринбурге. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  16. ↑ Более 250 тысяч человек посетили Ельцин Центр за прошедший год. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  17. ↑ Ельцин центру 1 год: как музей превратился в главную медийную площадку страны. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  18. ↑ Свой Comic-Con: в Екатеринбурге пройдет Комикс-конвент. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  19. ↑ Книжный «Пиотровский» открывает лекторий. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  20. ↑ Герхарт Баум: «Чтобы сохранить свободу, надо в ней жить». Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  21. ↑ «Интеллекции»: о человеке будущего. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  22. ↑ «Артдокфест»: кино для дискуссии. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  23. ↑ Уральский открытый фестиваль российского кино. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  24. ↑ В «Ельцин-Центре» пройдет бесплатный фестиваль американской документалистики. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  25. ↑ «Когда земля кажется легкой». Beat Weekend. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  26. ↑ 1-й Екатеринбургский Еврейский кинофестиваль. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 23 лютого 2020.
  27. ↑ Педагога Ельцин Центра уволят с работы после случая с намыленным ребенком. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 25 червня 2017.
  28. ↑ Ельцин Центр уволил воспитательницу, заставившую ребёнка вымыть рот с мылом. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 23 лютого 2020.
  29. ↑ Детские писатели поспорили из-за педагога, заставившего ребёнка мыть рот с мылом. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 23 лютого 2020.
  30. ↑ Не допустить создание филиала Ельцин-центра в Москве!. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2022.
  31. ↑ Паспорт Знатока истории. — М.: Синдбад, 2015
  32. ↑ а б в Миллиардные траты и миллиардные долги: «Ельцин-центр» подбил расходы и может «не вписаться в рынок». Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  33. ↑ Из федерального бюджета на „Ельцин-центр“ идут сотни миллионов, в то время как Свердловской области нужны дороги и школы. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  34. ↑ Долги «Ельцин-центра» покроют доходами от сдачи в аренду площадей в «Городке чекистов». Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  35. ↑ «Ельцин Центр» погасил кредит на строительство в 2 млрд рублей. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  36. ↑ Ельцин Центр рассказал «URA.RU», где взял деньги на выплату долга государству. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  37. ↑ Матвеева А. А. Горожане. — М.: АСТ, 2017. — С. 4.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єльцин-центр&oldid=40855010