Єрко Микулич
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Єрко Микулич | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 26 серпня 1976 (48 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Задар, Югославія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Хорватія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Задар»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Єрко Микулич (хорв. Jerko Mikulić; нар. 26 серпня 1976, Задар, Югославія) — хорватський футболіст, захисник.
Народився в місті Задар. Дитинство та молоді роки провів у рідному місті. Залишився в Задарі під час запеклих боїв в рамках Балканської війни. Через юні роки не зміг вступити до хорватської армії, проти двоє його старших братів брали участь в боях за рідне місто[1]. Намагався розпочати зайняття басктболом, проте через низький зріст його не взяли до баскетбольної секції. Тому вирішив зайнятися футболом. Вихованець НК «Задар». Футбольну кар'єру розпочав у нижчоліговому клубі «Хрватскі вітез» (Поседар'є). Через два роки повернувся до рідного клубу. У другій частині сезону 1997/98 років проходив військову службу. Чотири місяці провів у військовій частині, потім захищав кольори армійсьої команди «Динара» (Книн)[1]. По завершенні сезону повернувся до «Загреба». Завдяки вдалій грі Микуличем цікавилися «Хайдук» та «Рієка»[1].
У грудні 2002 року на запрошення Івана Голаца[1] перейшов до «Карпат»[2]. Дебютував у футболці львівського клубу 9 березня 2003 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 16-о туру Вищої ліги проти сімферопольської «Таврії». Єрко вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Єдиним голом у футболці «зелено-білих» відзначився 23 березня 2003 року на 82-й хвилині програного (1:2) домашнього поєдинку 18-о туру Вищої ліги проти київського «Арсеналу». Микулич вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 55-й хвилині отримав жовту картку[4]. В команді швидко освоївся, вивчив українську мову та став одним з улюбленців місцевих фанатів[1]. У складі головної команди львів'ян у Вищій лізі зіграв 41 матч (1 гол), ще 1 поєдинок провів у кубку України. Також захищав кольори фарм-клубів «Карпат», «Карпати-2» (8 матчів) та «Галичина-Карпати» (1 поєдинок). В останньому поєдинку у складі «левів», 22 травня 2004 року в програному (0:5) виїзному поєдинку проти донецького «Шахтаря»[5], вийшов на поле в стартовому складі, в одному з пізодів травмував Джуліуса Агахову, а згодом вже проти Єрко грубо зіграв Резван Рац (румун не намагався зіграти в м'яч). Наслідком грубого підкату стала травма хрестоподібних зв'язок. На той час у хорвата завершувався контракт з львівським клубом, президент клубу Петро Димінський запропонував Єрко продовжити контракт з клубом. Проте гравець рішуче відкинув цю пропозицію, оголосивши, що відправляється на лікування додому й залишає клуб. Згодом Микулич визнав це рішення помилковим[1]. Повернувся до «Задару», пройшов тривалий шлях реабілітації, переніс 4 операції. Зіграв декілька матчів за основу, проте після цього вирішив завершити кар'єру[1].
По завершенні футбольної кар'єри зацікавився спортивною медициною. Закінчив спеціальну школу, де за підсумком року навчання отримав свідоцтво масажиста. Чотири роки пропрацював у «Задарі», після чого отримав запрошення від земляка Данієля Субашича стати персональним масажистом хорватського воротаря. У Франції також продовжив навчання, вивчав кінезіотерапію[1]. Згодом отримав пропозцію від «Монако», вивчив французьку мову. На даний час працює масажистом у першій команді клубу[1].
Одружений, виховує доньку[1].
Вільно володіє англійською, посередньо спілкується італійською мовою[1].
Захоплення — плавання, риболовля та шахи[6].
- ↑ а б в г д е ж и к л м Ерко МИКУЛИЧ: «Мой уход из Карпат - большая ошибка»
- ↑ Йерко Микулич: "Во Львове великолепные болельщики". 07-07-2003 Общие новости - UA-футбол (рос.). www.ua-football.com. Процитовано 24 листопада 2017.
- ↑ «Карпати» (Львів) - «Таврія» (Сімферополь) (рос.)
- ↑ «Карпати» (Львів) - «Арсенал» (Київ) [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Шахтар» (Донецьк) - «Карпати» (Львів) (рос.)
- ↑ Єрко Мікуліч: «Рішення піти з «Карпат» – найбільша помилка в моєму житті». Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 22 травня 2019.
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
- Єрко Микулич на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Єрко Микулич на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця[недоступне посилання з жовтня 2019] на сайті «Український футбол»