Ігнатпіль
| село Ігнатпіль | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Овруцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060170290036258 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1694 |
| Населення | 1755 |
| Площа | 2,612 км² |
| Густота населення | 671,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11163 |
| Телефонний код | +380 4148 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°8′37″ пн. ш. 28°43′56″ сх. д. / 51.14361° пн. ш. 28.73222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
146 м |
| Найближча залізнична станція | Ігнатпіль |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Олександра Василенка, 9 А, с. Ігнатпіль, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11163 |
| Карта | |
  Ігнатпіль | |
 Ігнатпіль | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ігна́тпіль — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Овруцької міської громади. Населення становить 1253 особи.
Перша загадка про село датується 1694 роком[1].
У 1906 році в селі мешкало 795 осіб, налічувалось 125 дворових господарств[2].
Увечері, 8 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, відділ Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки підірвав залізничний міст через річку Жерев біля Ігнатполя. Цим шляхом з України вивозилося зерно, відібране московськими окупантами у селян[3].
1927 року на базі місцевого родовища граніту створено щебеневий завод потужністю 500 тис. м³/рік[1].
Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 530 місцевих жителів, з них 150 осіб загинуло, 365 — нагороджено орденами і медалями. У бою біля Ігнатполя загинув Герой Радянського Союзу Микола Лут[1].
На початку 1970-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу імені Шевченка, середня школа, чотири бібліотеки із книжковим фондом 15 тисяч примірників, дільнича лікарня, аптека, два фельдшерсько-акушерські пункти[1].
Колищній орган місцевого самоврядування — Ігнатпільська сільська рада.
За даними перепису 2001 року населення села становило 1755 осіб, з них 96,7 % зазначили рідною українську мову, 2,85 % — російську, 0,11 % — білоруську, а 0,34 % — іншу[4].
1956 року на околиці населеного пункту було насипано курган Слави, а в центрі Ігнатполя встановлено пам'ятник загиблим воїнам[1].
Неподалік від села розташований лісовий заказник «Урочище Дуби».
- Бочарніков Валерій Володимирович (1973—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Василенко Олександр Васильович (1994—2014) — український військовик, учасник російсько-української війни.
- Краснов Володимир Павлович (нар. 1951) — український лісівник[5].
- Правдивий Борис Миколайович (нар. 1937) — графік.
- ↑ а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 518.
- ↑ Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 167. Архівовано з джерела 19 грудня 2014
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Реєстр дійсних членів (академіків) ЛАНУ. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 22 червня 2015.
- Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
- Погода в селі Ігнатпіль [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |