Ізраїльсько-ліванський конфлікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізраїльсько-ліванський конфлікт
Арабо-ізраїльський конфлікт та Ірано-ізраїльський конфлікт
Порубіжжя Лівану та Ізраїлю
Порубіжжя Лівану та Ізраїлю
Порубіжжя Лівану та Ізраїлю
Дата: 1968 — 2006
Головна фаза 1978–2000[1]
Місце: Ізраїль та Ліван
Результат:
Сторони
Палестина ОВП (1968–1982)

ССНП
ЛКП
рух Амаль
Сирія Сирія(1982)


Хезболла (1985 — 2006),
яку підтримує:
Іран Іран
Північна Корея Північна Корея

Ізраїль Ізраїль

Вільна держава Ліван (1978–1984)
АПЛ (1984–2000)
Ліван Ліван (1982-1983)

  • партія Катаїб (1978-1982)
  • Міліція тигрів (1975–1980)
  • Вартові кедрів (1975–1990)
  • Інші маронітські ополчення
Втрати
1900 убитих членів ліванських угруповань
11000 убитих членів палестинських угруповань
1000 вбитих ліванців[2]
загинули 5000–8000 мирних жителів[3]

Ліванські джерела: 15000–20000 убитих, переважно цивільних[4][5]

1400 вбитих ізраїльських вояків[6][7]
954–1456 убитих армійців Південного Лівану
191+ убитих ізраїльських цивільних

Ізраїльсько-ліванський конфлікт, або Конфлікт у Південному Лівані (англ. South Lebanon conflict «південноліванський конфлікт»),[1] — назва на позначення низки військових сутичок, у яких брали участь Ізраїль, Ліван, Сирія та Організація визволення Палестини, а також різні ополчення, що діяли з території Лівану.

У Лівані Організація визволення Палестини (ОВП) вербувала бойовиків із числа родин палестинських біженців, яких було вислано або які втекли у зв'язку зі створенням Ізраїлю у 1948 р.[8][9] Після того, як керівництво ОВП та його бригада ФАТХ були вислані з Йорданії за підбурювання до бунту, вони опинилися в Лівані, тим самим посиливши прикордонне насильство. Між тим, демографічна напруженість, спричинена ліванським Національним пактом, призвела до громадянської війни в Лівані (1975–1990).[10] Ізраїльське вторгнення в Ліван 1978 р. (операція «Літані») відтіснило ОВП на північ від річки Літані, але ОВП продовжило свою боротьбу проти Ізраїлю. 1982 р. Ізраїль знову вдерся в Ліван і силоміць вигнав звідти ОВП. 1985 р. Ізраїль відійшов із більшої частини Лівану, але утримав під своїм контролем захисну буферну зону завширшки 12 миль[11] за посередництвом бойовиків з Армії Південного Лівану (АПЛ).

1985 р. підтримуваний Іраном ліванський радикальний шиїтський рух Хезболла,[12] закликав до збройної боротьби за припинення ізраїльської окупації ліванської території.[13] Коли громадянська війна в Лівані закінчилася, Хезболла і АПЛ відмовилися роззброїтися на відміну від інших протиборчих угруповань. Боротьба з Хезболлою послабила рішучість Ізраїлю і призвела до поразки АПЛ та відходу ізраїльтян у 2000 р. на їхній бік кордону, визначеного ООН.[14] Посилаючись на збереження Ізраїлем влади над територією Ферм Шебаа, Хезболла наступні шість років продовжувала періодично вчиняти вилазки через кордон. На цьому етапі Хезболла домагалася звільнення громадян Лівану в ізраїльських тюрмах і в 2004 р. успішно використала тактику захоплення ізраїльських солдатів як важеля тиску для обміну полоненими.[15][16] Захоплення Хезболлою двох ізраїльських солдатів послужило поштовхом до Ліванської війни 2006 р.[17] Резолюція Ради Безпеки ООН 1701, спрямована на припинення вогню у цій війні, закликала до роззброєння Хезболли та поваги до територіальної цілісності і суверенітету Лівану з боку Ізраїлю.

Станом на 2015 р., ситуація залишалася загалом спокійною, але обидві сторони порушували угоди про припинення вогню: Ізраїль — здійснюючи майже щоденні польоти над ліванською територією, а Хезболла — не бажаючи роззброюватися.[18]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б G. Rongxing. Territorial Disputes and Conflict Management: The Art of Avoiding War. p71.
  2. Washington Post, 16 November 1984.
  3. Gabriel, Richard, A, Operation Peace for Galilee, The Israeli–PLO War in Lebanon, New York: Hill & Wang. 1984, p. 164, 165, ISBN 0-8090-7454-0
  4. Fisk, Robert (2001). Pity the Nation: Lebanon at War. Oxford University Press. с. 255—257. ISBN 978-0-19-280130-2. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 14 листопада 2019.
  5. The 1982 Israeli invasion of Lebanon: the casualties. Race & Class. 24 (4): 340—3. 1983. doi:10.1177/030639688302400404.
  6. Imperfect Compromise: A New Consensus Among Israelis and Palestinians. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  7. The Final Winograd Commission report, pp. 598–610 (PDF) (Hebrew) . Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013. 628 wounded according to Northern Command medical census of 9 November 2006 (The Final Winograd Commission Report, page 353)
  8. Humphreys, Andrew; Lara Dunston, Terry Carter (2004). Lonely Planet Syria & Lebanon (Paperback). Footscray, Victoria: Lonely Planet Publications. с. 31. ISBN 1-86450-333-5.
  9. Eisenberg, Laura Zittrain (Fall 2000). Do Good Fences Make Good Neighbors?: Israel and Lebanon After the Withdrawal (PDF). Middle East Review of International Affairs. Архів оригіналу (PDF) за 27 September 2011. Процитовано 1 жовтня 2006.
  10. Mor, Ben D.; Zeev Moaz (2002). 7. Bound by Struggle: The Strategic Evolution of Enduring International Rivalries. Ann Arbor: University of Michigan Press. с. 192. ISBN 0-472-11274-0.
  11. Timeline: Decades of Conflict in Lebanon, Israel. CNN. 14 липня 2006. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  12. Westcott, Kathryn (4 квітня 2002). Who are Hezbollah?. BBC News. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2006.
  13. Hezbollah (16 лютого 1985). An Open Letter to all the Oppressed in Lebanon and the World. Institute for Counter-Terrorism. Архів оригіналу за 4 October 2006. Процитовано 7 жовтня 2006.
  14. Hezbollah celebrates Israeli retreat. BBC. 26 травня 2000. Архів оригіналу за 18 червня 2006. Процитовано 12 вересня 2006.
  15. Factfile: Hezbollah. Aljazeera. 12 липня 2006. Архів оригіналу за 27 August 2006.
  16. Israel, Hezbollah swap prisoners. CNN. 29 січня 2004. Архів оригіналу за 18 серпня 2010. Процитовано 14 листопада 2019.
  17. Report of the Secretary-General on the United Nations Interim Force in Lebanon (S/2006/560). United Nations Security Council. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 23 серпня 2006. Процитовано 26 вересня 2006.
  18. Report of the Secretary - General on the implementation of Security Council resolution 1701 (2006). United Nations. Архів оригіналу за 22 December 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Статті

[ред. | ред. код]