Історія Новоазовська

Історія Новоазовська

Історія Новоазовська

Земля Війська Донського

Перші поселення на території міста виникли в 1768 році коли військовий старшина Семен Сєдов по праву сторону річки Грузький Еланчик заснував хутір і заселив його селянами (х.Седов), на південь від до берега моря і гирлі річки хутір Еланчик. Ліворуч хутір Яковлєв, і хутір урядника Циплакова А.М .

Ці три хутора значаться на карті датується 1820 р з них то і утворилася надалі станиця. Вище, в 5 верстах по річці на тій же картки стягуються хутора квартмейстера Гнутова і осавула Ремізова.

Революція 1917-1922

12 січня 1918 року за підтримки сил Червоної армії в станиці було утворено Раду робітничих, селянських і козацьких депутатів С. Щербаков, І. О. Власов, Є. О. Бородін, С. Н. Чаус, О. У. Кузеря, П. Д. Бережний, Ю. М. Вере­щак. Головою виконкому обрали М. Савенка. На сході було оголошено встановлення радянської влади. І згідно Ленінському «декрету про землю» рада розпочала відбирати у козаків інвентар, землі, майно. Останньою краплею в терпінні козаків, стала поділ порадами овечих отар належали козакам.

Відомі уродженці Новоазовська учасники Революції 1917-1922 років:

• Назаров Федір Дмитрович
• Дьяков Василь Аврамович
• Ажинов Василь Олександрович
• Зубов Микола Григорович
• Курбатов Анатолій Андрійович
• Сагацкій Іван Васильович
• Сагацкій Іван Іванович
• Хрещатицький Борис Ростиславович

Донецько-Криворізька радянська республіка

12 лютого 1918 року станиця увійшла до складу Таганрозького району ДКР. 17 березня 1918 року, що пішов у підпілля козацьке правління заволала козаків станиці до повстання. У той же час, з боку м Маріуполя на Дон просувався загін Дроздовського М.Г. Назустріч йому були послані делегати від козаків станиці, з проханням про допомогу. Увійшовши в станицю загоном Дроздовського був ліквідований рада, особливо активні члени ради 15 чоловік були розстріляні.

Донська республіка

Ось як описує встановлення влади Донської республіки в станиці генерал Дроздовський 18 квітня 1918 року:

«Зустріч в станиці, першої станиці Війська Донського, захоплене ставлення козаків, приховане недоброзичливість і страх минулого, іногороднього. Козаки понадівали погони, лампаси, шпалерами піша і кінна сотня, віддання честі, військовий вигляд; ворожнеча між половинами населення - минулого більше. Козаки дуже згуртовані, багато вище за якостями, особливо бойовим. Станиця взагалі одна з найкращих, не було пограбувань, заважали іншим. Довга політика з нашим приходом вилилася назовні. Енергійно стали заарештовувати винних в більшовизмі, комітетчиків. Колона віддає честь, "ура!", Рапорт офіцера.
Сильний запах квітів, пече сонце ...
Відновлено козацьке самоврядування, отаман, виборні, судді. Сформували самі полки. Продовжують організовуватися.
Вести про становище і хороші і погані: майже вірно, що Фетисов у Новочеркаська веде бій, але, здається, без артилерії, що загін  корниловцев в бою у Тихорецької збили, йдуть далі, тепер відомості, що бій у Батайска. У Великокнязівської - похідний отаман Попов. 
Погані відомості - німці йдуть на Таганрог. Телеграма до вечора більшовиків відчайдушна, що йдуть в Азовське море, залишаючи місто, так як від Ростова відрізані, німці в трьох верстах на північ від Таганрога, вони в пастці ... Для мене важливе питання, ким відрізані від Ростова - німцями або корниловцами ?!
Вирішили спішно йти на Федорівку. Швидше вперед, не дати більшовикам оговтатись. Швидше на з'єднання. Хоча сильно хотілося постояти - козаки виключно привітні. Тільки що повідомили: в добровольці записалося 44 жінки !!! Я переможений ...
Багато добровольців з простих козаків - відразу видно, воїни.
Але ж за родом заняття - ті ж селяни, як і солдати.
Станиця багата. Прекрасні чисті будинки, переважно кам'яні, обстановка з запитами культури. Сади, все цвіте.
Особливе почуття - перша станиця. Ми у межі поставленої мети. Інші люди, інше життя ... Багато переживань - щось чекає попереду. 
Більшовики, мабуть, скрізь біжать, усюди у них паніка ...
У станиці і сусідніх селищах йде обеззброєний неказачьего населення.
Тюрма поповнюється з усіх закутків. Козаки тягнуть за зябра вчорашніх володарів - колесо історії крутиться.
Багато ватажків розстріляно ...
18 квітня.

У станиці знову встановилося козацьке правління. Була оголошена мобілізація козаків з 18 до 45 років, сформований полк з козаків станиці, також в полк увійшли «зелені» козаки із селян хуторів станиці. Формуванням полку безпосередньо займався козак станиці, майбутній полковник Ф.Д.Назаров, тоді ще в званні прапорщика (прім.см. »Десант полковника Назарова») Козачий полк станиці Новомиколаївської влився до складу загону Дроздовського і відправився під Царицин.

Вільна територія

Наприкінці лютого 1919 року бійці РПАУ спільно з повстанським батальйону Маріупольських робочих під командуванням Матвія Морозова в результаті запеклого бою зайняли станицю.

Станом на 23 січня станиця утримувалася повстанцями які тримали тут лінію фронту і вели запеклі бої з донськими козаками. Після входження частин РПАУ до складу Червоної армії як 3-й Задніпровської дивізії становище повстанців не поліпшилося так як червоне командування не виділяло махновцям ні зброї ні обмундирування. У цей період населений пункт переходив з рук в руки.

В кінці березня махновців в черговий раз вибили зі станиці Новомиколаївської про це повідомляла білогвардійська газета "Вільна Кубань" від 3 (16) квітня 1919 писала:

Доблесна кіннота генерала Шкуро 30 березня захопила селища і станцію Оленівка, а після запеклого бою опанувала станцією 
Новотроїцької і Новомиколаївське. У цьому бою доблесні терція оточили колону піхоти противника і, перебивши з кілька сот червоних, захопили багато полонених, гармат, кулеметів і обози. Крім того, повністю захоплений весь командний склад і штаб 3-го резервного Радянського полку.

12 квітня загін махновців знову зайняв Новомиколаївку в якій він потрапив в оточення ось як описує картину бою в Новоазовську політком Ступаков Михайло:

12 квітня о 5 годині ранку я виступив в Новониколаевку в Новомиколаївки ми били оточені ворогом з усіх боків кавалерією і Піхота при бронеавтомобілі і тридюймовим гармати і кулеметах, а у нас були берданки і один зіпсований кулемет , з якого ніудалось вистрілити не одного патрона. Мені вдалося прорватися з декількома червоноармійцями і дістатися до ст. Волноваха.

На початку квітня махновці були вибиті з Новоазовська. 26 квітня махновці знову зайняли Новоазовськ. Станом на 20 травня Новоазовськ утримували бійці РПАУ.

На початку літа 1919 повстанці остаточно покинули Новоазовськ.

16 жовтня 1919 року в ході боїв за Донецький басейн вислана Вдовиченком 2-я кавбригада Азовського корпусса РПАУ звільнила Новоазовськ від Добровольчої армії генерала Денікіна. 18 жовтня частини отомана Шкуро вибили бійців Азовського корпусу РПАУ з Новоазовська. В тилу білогвардійців у партизанських загонах боролися новомиколаївці Л. А. Цибуля, П. Д. Бережний, Ф. Ф. Линник, П. П. Хмелевський.

Донецька губернія УРСР

У грудні 1919 року Новоазовськ був зайнятий 1-ї Кінної армії Будьоного в станиці був створений ревком, червоні проводили терор проти мирного населення багатьох розстріляних козаків кидали в колодязь в районі Широкої балки. До 1920 року станиця була знекровлена з козачого населення залишилися жінки, люди похилого віку і діти. Частина чоловічого населення пішли з загоном Дроздовського багато з яких загинули під Царіцином. Частина боролася в криму в Російській армії генерала Врангеля. Сотня козаків на чолі з Е. Ритніковим приєдналися до РПАУ. Деяких мобілізували в Червону армію.

Станицю заселялися прийшлі з бідних селян і пролетаріату найближчих міст і сіл.

У липні 1920 року, відбулося ще одна значна подія в історії станиці по періоду громадянської війни. Пов'язане з десантом загону полковника Ф.Д.Назарова. Висадившись на Кривий Косі 9 липня 1920 року, загін Назарова увійшов в станицю Ново-Миколаївську. У загоні як і сам Федір Дмитрович Назаров, було багато місцевих козаків, які знали місцевість як свої п'ять пальців. Назаров наказав створити пости навколо станиці виходячи з більш зручних і вигідних позицій, на випадок появи загонів червоних. Також на х.Коса був створений артилерійський форпост на випадок висадки червоних з моря.

У станиці був заарештований рада, оголошений загальний сход жителів на якому Назаров виступив з відозвою про повстання проти більшовиків. У загін записувалася молодь починаючи з 16 річного віку і люди похилого віку здатні тримати зброю. Звістка про загін Назарова прокотилася по окрузі, підтяглися козаки з низових хуторів і сіл. Загін зріс з 800 до 1500 бійців. Назаров в станиці користувався повагою і мав авторитет серед козаків, багато боролися під його початком в вісімнадцятому, дев'ятнадцятому році. Для станиці він був легендарною особистістю.

Назаровци оборонялися до 14 червня після чого покинули станицю. Після рейду Назарова, в станицю прибули загони ЧОП з г.Таганрог. Виявлялися учасники та пособники загону Назарова. Проводилися арешти і репресії. В середині 1920 року грянула продрозкладка, і без того зубожіла станицю продзагони оббирали до нитки. Казакі станиці і хуторів надавали масовий спротив, але їх спроби жорстоко придушувалися загонами ЧОП, до складу якої входили і «свідомі« жителі станиці. Як наслідок, в 1921 році грянув голод. Зимою 1921 року, за розповідями очевидців, можна було бачити таку картину: уздовж дороги ведуть на хутір Стрілка всюди трупи померлих від голоду.

У 1923 році станицю Новониколаевскую, за вказівкою Маріупольського міськвиконкому перейменували в Будьоновку, в честь червоного командарма С.М.Будьонного. Згідно лінії більшовиків, жителів стали зганяти до колгоспів, землю націоналізували, одноосібників обклали непомірними податками, колись процвітаюча станиця занепала. У 1929 році почалася масова колективізація, ради запекло боролися з заможними одноосібниками, вироблялося вилучення сільгосп інвентарю, худоби, коней на користь організованих колхозов. Проводилась програма боротьби з «куркульством».

Сталінська область

У 1934 році взимку за програмою боротьби з релігією, з храму Св.Миколая були скинуті дзвони, майно церковне конфіскували, влітку того ж року храм був підірваний.

Друга світова війна

• Поляков Іван Олексійович
• Кононов Іван Микитович

Війна на сході України

27 серпня 2014 в місто увійшли російські підрозділи і була оголошена влада «ДНР». 28 серпня розвідувальна група батальйону «Дніпро-1» натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії після заходження на територію України. В тому бою загинули молодші сержанти Олександр Мітягін та Дмитро Пермяков.

23 грудня поблизу Новоазовська російська диверсійно-розвідувальна група при пересуванні по контрольованій бойовиками території — після ексфільтраціі з земель, контрольованих українськими військами, потрапила в засідку. У зіткненні з підрозділом українських партизанів кілька російських військових ліквідовано, командир диверсійно-розвідувальної групи важкопоранений пострілом з 40-мм підствольного гранатомета ГП-25. 29 січня 2015 року в Новоазовську біля свого будинку партизани загону «Тіні» ліквідували «начальника поліції» «ДНР» О. Моргуна, колишнього начальника УВС Маріуполя — з гранатомета.

Джерела

• Новоазовськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Дроздовский, М. Г. Дневник. — Берлин: Отто Кирхнер и Ко, 1923. — 190 с.
• Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993