Іштван Дєньдєші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іштван Дєньдєші
угор. István Gyöngyösi
Народився25 серпня 1629(1629-08-25)
Ужгород, Габсбурзька монархія
Помер24 липня 1704(1704-07-24)[1] (74 роки)
Штітнік, Рожнява, Кошицький край, Словаччина
ПохованняШтітнік
Країна Угорщина
Діяльністьпоет, політик
Знання мовугорська[2][3]
Посадаmember of the lower house of Hungarian Dietd[4] і member of the lower house of Hungarian Dietd[4]
Партіянезалежний політик

Іштван Дєньдєші (25 серпня 1629, мікрорайон Радванка, Ужгород, Україна — 24 липня 1704, Штітнік, сьогодні Словаччина) — угорський поет, депутат, член парламенту. У своїй роботі 1664 року його часто називають Іштван Дьондьофі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у католицькій сім'ї дворян, родина була добре освічена. Його батьки померли рано, тому він був змушений піклуватися про власний життєвий шлях.

У 1659 році одружився — не відома точна дата весілля. Його перший шлюб був особливо невдалим. У нього було четверо дітей.

31 жовтня 1685 року став членом Військово-рахункової комісії. 17 вересня 1687 року він був призначений представляти комітат в парламенті у Братиславі.

На його поезію найбільше вплинуло вивчення Овідія, критики називають його угорським Овідієм.

Цікаво

[ред. | ред. код]

В Ужгороді на честь поета названо вулицю. У 2019 році, поблизу його будинку в Ужгороді, до ювілею з дня народження - встановлено скульптурну композицію у вигляді перлини ( так з угорської мови перекладається його прізвище).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Gyöngyösi, Stephan I. // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 60.
  4. а б József S. Gyöngyösi István — Т. 14. — С. 5200.