Очікує на перевірку

Автомобільний транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Першим видом дорожнього транспорту були коні і воли, несучі товари по брудних доріжках, які часто збігалися зі стежками звірів. У міру розвитку комерції, шляхи стали вирівнювати та розширювати.

Автомобільний транспорт (абр. АТ) — галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.[1]

Перші автомобілі

[ред. | ред. код]

В новий час з'являється механізований автомобільний транспорт:

Види автотранспорту

[ред. | ред. код]
  • автомобільний траспорт загального користування: перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту й технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти; автомобільні транспортні засоби перевізників, які використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів;
  • відомчий автомобільний транспорт: автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, котрі вони використовують лише для власних потреб;
  • індивідуальний автомобільний транспорт: автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що застосовуються ними тільки для власних потреб.[1]

Склад автомобільного транспорту

[ред. | ред. код]

Згідно з чинним законодавством України до складу автомобільного транспорту належать:

  • підприємства автомобільного транспорту, що перевозять пасажирів і вантажі;
  • авторемонтні й шиноремонтні підприємства;
  • рухомий склад автомобільного транспорту;
  • транспортно-експедиційні підприємства;
  • автовокзали й автостанції;
  • навчальні заклади;
  • ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади;
  • інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.[2]

Кількість автотранспортних засобів:

Зростання к-сті трансп.
засобів у світі, тис. шт.
Рік к-сть
трансп. засобів
1900 11 000
1921 10 922
1950 70 388
1957 102 827

1900 року в усьому світі нараховувалось 11 тис. автомобілів, в 1921 — 10 922 тис. в 1950 — 70 388 тис. на початку 1957—102 827 тис.

Бурхливому розвитку автомобільного транспорту сприяли його висока прохідність і маневреність, порівняно висока швидкість перевозок, можливість доставки вантажів без перевантаження, відносно невелика вартість перевозок, можливість спеціалізації автомобілів для перевозки однотипних вантажів, простота керування і догляду за автомобілями.

1940 року перевозки народно-господарських вантажів автомобільного транспорту в Україні становили 187,2 млн тонн до 1957 року вони зросли до 1 023,9 млн тонн; Автомобільним транспортом в 1957 перевезено вантажів майже в 2 рази більше, ніж залізничним і річковим, разом узятими.

Автомобільний транспорт був найбільш розвинутий в США, де на початок 1957 року було 64 601 тис. автомобілів, у Великій Британії — 5 421 тис., Франції — 5 002 тис., Канаді — 4 323 тис. автомобілів.

Крім того, в пізні 1940-ві та ранні 1950-ті року, після Другої світової війни, яка перервала розвиток автомагістралей, США продовжили будівництво платних доріг. Вони повинні були задовольняти ще більш жорстким вимогам та стандартам. Одна з доріг — Нью-Йоркська штатна магістраль (англ. «NY State Thruway») — задовольняла цим вимогам та стала прототипом для Американської Міжштатової автодорожньої Системи (англ. «American Interstate Road System»). Ця система використовувала смуги руху шириною в 12 футів (3,65 м), широкі розділові смуги, ухили максимум 4 % і повний контроль доступу до них. Система була запущена в середині 1950-х і створила мережу континентальних масштабів для об'єднання кожного населеного пункту з кількістю жителів від 50 000 та більше.

Перевезення народно-
господарських вантажів, млн т
1940 187.2
1957 1 023.9

Автомобільний транспорт в УРСР

[ред. | ред. код]

Вантажні автомобільні перевезення УРСР в 1957 становили близько 1/5 вантажних автомобільних перевозок СРСР.

В Україні автомобільний транспорт відіграє важливу роль у перевезеннях пасажирів. Особливо великого поширення набуло автобусне сполучення в містах і між містами та селами. У 1958 в УРСР автобусами перевезено 1013,0 млн чол.

Міські перевезення зросли з 54,7 млн чол. в 1950 до 953,7 млн чол. на початок 1959; міжміські, відповідно, з 4,7 млн чоловік до 59,3 млн чоловік. Швидкий розвиток автомобільного транспорту в Україні супроводжувався зростанням автомобільного парку. Лише з 1950 по 1957 вантажний автопарк зріс майже в 2 рази, а автопарк колгоспів — приблизно в 4 рази.

Світовий автопарк, тис. шт
Країна 1957
США США 64 601
Велика Британія Велика Британія 5 421
Франція Франція 5 002
Канада Канада 4 323

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Організація внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом : навч. посіб. / І. П. Кость, С. І. Будник, С. В. Нікіпчук. – Львів : Сполом, 2012. – 148 с. : іл. – Бібліогр.: с. 118-119 (23 назви). – ISBN 978-966-665-701-8
  • Контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. — К., 1959.
  • Білецький В. С., Фик М. І. Основи транспорту природних вуглеводнів / За ред. І. М. Фика. Харків: НТУ ХПІ, 2019. 274 с.
  • Народне господарство України. - К., 1958.
  • (рос.) СССР в цифрах. Статистический сборник. — М., 1958.
  • (рос.) Транспорт и связь СССР. Статистический сборник. — М., 1957.
  • (рос.) Хануков Е. Д. Транспорт и размещение производства. — М., 1955.
  • (рос.) Бронштейн Л. А. Организация и планирование работы автомобильных хозяйств. — М., 1955.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Закон України "Про автомобільний транспорт". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  2. Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України. Pidruchniki. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 19 червня 2019.