Аксакатасай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аксакатасай
Аксакатасай в травні (біля селища Шулдак)
41°20′22″ пн. ш. 70°05′04″ сх. д. / 41.33952777780577748° пн. ш. 70.084527777805789128° сх. д. / 41.33952777780577748; 70.084527777805789128
Витік
• координати 41°20′ пн. ш. 33°45′ сх. д. / 41.333° пн. ш. 33.750° сх. д. / 41.333; 33.750
• висота, м 2200 м
Гирло Чирчик
• координати 41°34′ пн. ш. 69°44′ сх. д. / 41.567° пн. ш. 69.733° сх. д. / 41.567; 69.733
Країни: Узбекистан Узбекистан
Довжина 48 км
Площа басейну: 453 км²
Середньорічний стік 6,14 м³/с
Притоки: Нурекатасай і Bel’dersayd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Аксакатасай, Аксаката[2] або Аксагатасай[3] (узб. Oqsoqotasoy, Оқсоқотасой)  — гірська річка (сай) у Ташкентському вілояті, найбільша ліва притока річки Чирчик.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

Назва сая походить від переказів про Аксакате — дослівно, «кульгавого батька». Під цим ім'ям відомий шанований в цьому місці святий, завдяки якому нібито дивовижним чином виникла річка[4][5].

Аксакатасай в серпні (поблизу гирла)
Долина Аксакатасая

Гідрологічна характеристика[ред. | ред. код]

Довжина Аксакатасая становить 48 км, площа басейну, згідно з Національною енциклопедією Узбекистану, дорівнює 453 км²[6], у своїй роботі В. Є. Чуб повідомляє, що площа водозбору вище селища Карамазар в низов'ї дорівнює 456 км² [7]. Середня висота водозбору від селища Карамазар становить 1 840 м. Живлення річки переважно снігове й дощове, через що рівень води зазнає різких сезонних коливань. Річка багатоводна з квітня по червень (особливо в травні), коли витрата води досягає 72,1 м³/с, і маловодна від липня до жовтня, коли вона зменшується аж до 1,1 м³/с[6]. Середньорічна витрата води поблизу селища Карамазар дорівнює 6,14 м³/с, об'єм стоку за рік — 193 млн м³, середній модуль стоку  — 13,6 л/с·км², шар стоку — 427 мм/рік[7], за даними 18-річних спостережень (у 1941–1987 роках) коефіцієнт мінливості стоку становить 0,380[8]. Аксакатасай (ліва) і Угам (права) є двома найбільшими притоками Чирчика і єдиними притоками, що не пересихають протягом усього року[9].

Течія річки[ред. | ред. код]

Аксакатасай починається від злиття водотоків джерельного походження в південно-західній частині Чаткальского хребта поблизу гори Текташ[10]. Вододілом витоків Аксакати й річки Реваште є горбисте плато зі степовою рослинністю — урочище Актахта[2][11]. У верхів'ї являє собою струмок[10], що проходить у вузькій і глибокій тіснині[6]. Спочатку тече на захід, а за горою Чарктау поступово повертає на північний захід[12]. У пониззі, перед впаданням у Чирчик, утворює широку долину[6] з кам'янисто-галечниковим руслом[13].

У районі міста Газалкент перетинається з Паркентським магістральним каналом[12]. Впадає в Чирчик на нижньому б'єфі Газалкентського гідровузла (неподалік, на правому березі Чирчика, розташована залізнична станція Барраж)[6]. В конусі виносу Аксакатасая ведеться розробка і видобуток інертних (нерудних) матеріалів[14].

На берегах річки розташовані населені пункти Тутомгали, Конурдек, Шулдак, Алчали, Учбау, Гіджал, Чехчім, Карамазар[12]. На передгірній рівнині в межиріччі Гальвасая і Аксакатасая побудоване місто Газалкент[3].

Благоустрій[ред. | ред. код]

2010 року в рамках боротьби з селями й руйнівними паводками проведено роботи з укріплення берегів Аксакатасая, використовуючи фрагменти бетону і каменю. Також проводився ремонт мостів через річку[15][16].

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

У середньовіччі в гирлі Аксакатасая, на місці сучасного Газалкента, було велике місто, що мало чітко виділену цитадель, Шахрістан (центральну укріплену частину) і рабад (передмістя). Історичні джерела X століття згадують його під назвою Газак або Газал[5].

Нуреката впадає в Аксакатасай

Палеонтологічна знахідка[ред. | ред. код]

2013 року в неогенових відкладеннях правого берега Аксакатасая виявлено зуби акули (в період неогену ця теорія була затоплена морськими водами). Знахідку зробили студенти факультету геології Національного університету Узбекистану[17].

Притоки Аксакатасая[ред. | ред. код]

Деякі притоки Аксакатасая (вказані в послідовності їх впадання): Карангур (права), Текелі (права), Арпатакти (права), Кашкасу (ліва), Коспа (ліва), Кизилбастау (ліва), Нуреката (права), Архит (ліва), Казахсай (права), Бельдерсай (права) , Опашаксай (права), Шимсасай (права), Симчасай (права), Посталісай (ліва)[12][10]. Найбільшими притоками є Бельдерсай і Нуреката (Нурекатасай)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ а б Чаткальський заповідник: Кизилнура — Актахта. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Туризм в Узбекистані.(рос.)
  3. ↑ а б История новых социалистических городов Узбекистана, 1976, с. 169.
  4. ↑ Ешмірзаєва З. Газалкент. [Архівовано 26 липня 2012 у Wayback Machine.] Zoom Центральна Азія, № 4, 2007.
  5. ↑ а б Заріфа Ешмірзаєва. Скарбниця давнього Бастанлику. [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] Тошкент ҳақиқати, № 46, 10.06.2009.(рос.)
  6. ↑ а б в г д е Ўзбекистон Миллий Энциклопедияси, ст. «Оқсоқотасой» (узб.)
  7. ↑ а б Чуб, 2007, с. 92.
  8. ↑ Чуб, 2007, с. 93.
  9. ↑ Чуб, 2007, с. 91.
  10. ↑ а б в Аркуш карти K-42-93. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1962 р. (рос.)
  11. ↑ Р. Н. Мекленбурцев, А. К. Сагитов, Д. Ю. Кашкаров, О. В. Митропольский, Э. Р. Фроттер, Г. П. Третьяков, М. М. Остапенко, А. П. Назаров. Птицы Узбекистана. Том 1. — Ташкент: Издательство «Фан» Узбекской ССР, 1987. С. 171.
  12. ↑ а б в г Аркуш карти K-42-92. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1978 р. Видання 1986 р. (рос.)
  13. ↑ Колбинцев, 1984, с. 9, 19.
  14. ↑ Ташкент. Энциклопедия / Главный редактор С. К. Зиядуллаев. — Ташкент: «Главная редакция УзСЭ», 1983. С. 60 (ст. «Бостанлыкский район»)
  15. ↑ Абулфайз Саидасқаров. Тезкорлик ва самарадорлик. [Архівовано 19 серпня 2014 у Archive.is] Тошкент ҳақиқати, № 18, 02.03.2011 (узб.)
  16. ↑ Абдулла Файзиев. Бўстонлиқда ўқув машқи. [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] Тошкент ҳақиқати, № 24, 27.03.2010 (узб.)
  17. ↑ Обид Қаноат. Баҳорлар ҳам маҳлиё маскан. [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] Тошкент ҳақиқати, № 61, 30.07.2014 (узб.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чуб В. Е. Изменение климата и его влияние на гидрометеорологические процессы, агроклиматические и водные ресурсы Республики Узбекистан. — Ташкент : «VORIS NASHRIYOT» MChJ, 2007. — 133 с. — ISBN 978-9943-304-23-9.
  • История новых социалистических городов Узбекистана (Ташкентская область) / доктор исторических наук Г. Р. Рашидов. — Ташкент : Издательство «Фан» УзССР, 1976. — 256 с.
  • Колбинцев А. П. В горах Чимгана. — Ташкент : Узбекистан, 1984. — 55 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аксакатасай&oldid=36813157