Очікує на перевірку

Аскинська печера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аскинська
рос. Аскинская ледяная пещера
башк. Аҫҡын мәмерйәһе
Схема розрізу
Характеристики
Типкарстова
Гірські породивапняк
Довжина104 м
Глибина26 м
Розташування
54°14′04″ пн. ш. 56°54′08″ сх. д. / 54.23444° пн. ш. 56.90222° сх. д. / 54.23444; 56.90222
КраїнаРосія
РегіонБашкортостан
МісцевістьГафурійський район
Карти розташування
Аскинська печера. Карта розташування: Башкортостан
Аскинська печера

Мапа

CMNS: Аскинська печера у Вікісховищі
Аскинська печера. Табличка

Аски́нська крижана печера (башк. Аҫҡын мәмерйәһе) — печера в Гафурійському районі Башкортостану, пам'ятка природи державного значення (1965).

Печера знаходиться на східному схилі хребта Улутау[1], за 8 км на північний схід від села Коварди.

Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах девону[2] та карбону.

Вхід до печери знаходиться на висоті 70 м над рівнем річки Малий Аскин. Вхід має стрімкий спуск довжиною 20 м, вкритий льодом, в кінці переходить у рівну льодяну підлогу. У залі довжиною 104 м, максимальною шириною 61 м, висотою 26 м розташовано 26 сталагмітів висотою до 1 м, 17 сталагмітів висотою до 11 м та діаметром 2,2 м. Температура у печері становить −4 °C.

Аскинська крижана печера

З 1926 року спостерігалось збільшення льодяного покриву у 6 разів та збільшення кількості сталагмітів (їх раніше було 8). На думку науковців, такі зміни є наслідком:

  • збільшення впливу атмосферних опадів
  • бар'єрний характер хребта Улутау
  • карстування порід, які легко пропускають вологу
  • охолоджені в гірських долинах повітряні потоки
  • розташування на півночі входу, який має теплоізоляційний покрив та складений щебенем і глиною
  • густий ліс, який знижує температуру ґрунту

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Урал, Наш. Аскинская ледяная пещера — Наш Урал (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  2. АСКИНСКАЯ ПЕЩЕРА • Большая российская энциклопедия. bigenc.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Лавров И. А., Андрейчук В. Н. Пещеры Урала и Приуралья // Пещеры. — Пермь, 1993. — Вып. 23-24. — С. 7-29.
  • (рос.) Лобанов Ю. Е. и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
  • (рос.) Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник / И. А. Лавров и др. — Набережные Челны, 2010. — 71 с.
  • (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
  • (рос.) Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.

Посилання

[ред. | ред. код]