Атіс Доку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атіс Доку
латис. Doku Atis
Народився 4 січня 1861(1861-01-04)
Дзелзавська волость, Мадонський край
Помер 14 листопада 1903(1903-11-14) (42 роки)
Дзелзавська волость, Мадонський край
·туберкульоз
Підданство Російськая імперія
Діяльність письменник, поет, драматург
Мова творів латиська
Напрямок реалізм

Атіс Доку (латис. Doku Atis — псевдонім; справжні ім'я та прізвище — Атіс Докс; 16 січня 1861, село Муценієкі, Дзелзавська волость, Російська Імперія27 листопада 1903, там же) — латиський письменник, поет і драматург.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Дзелзавську церковно-парафіяльну школу. Жив бідно, тож продовжити освіту не зміг. у 18781887 працював сільським учителем, а також підробляв переписувачем.

Літературну діяльність розпочав із розповідей про побут і життя латиських селян другої половини XIX століття.

Також був автором статей у різних латиських газетах.

18921893 викладав у школі в селі Ропажі.

У цей період Доку познайомився з Райнісом, тоді редактором газети "Dienas Lapa". Публікував свої розповіді та сатиричні вірші під псевдонімом Schwurkst у різних латиських періодичних виданнях.

З 1893 по 1903 підробляв бухгалтером та керуючим садиби в Інчукалнсі. Восени 1903 Доку повернувся до рідного села, де невдовзі помер від туберкульозу. Похований на місцевому цвинтарі.

На творчість Доку багато в чому вплинув роман класиків латиської літератури Рейніса і Матіса Каудзіте "Часи землемірів" (Mernieku laiki, 1879).

Твори[ред. | ред. код]

  • «Ziedoņa pušķīši» (1888)
  • «Biedrības svētki» (1889)
  • "Divas Jāņu dienas" (1890)
  • "Par Adatu un Īlenu" (1891)
  • "Vectēvs" (1891)
  • "Паугурці" ("Paugurieši", 1893)
  • П'єса "Кріш Лакст" ("Krišs Laksts", 1893)
  • "На світанку мого життя" ("Mans Dzīves Rīts", 1894)
  • "Sirdsapziņa" (1901)
  • "Makslinieks" (1902)

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • 1922 на Біксенському цвинтарі, де похований письменник, було відкрито пам'ятник Атісу Доку.
  • 1970 в будинку письменника в селі Муценієкі було відкрито меморіальний музей.
  • На приміщенні школи в селі Ропажі було відкрито меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]