Райніс

Яніс Райніс
латис. Rainis, Jānis Pliekšāns
Інші імена	Яніс Пліекшанс
Народився	30 серпня (11 вересня) 1865 Російська імперія Варславани
Помер	12 вересня 1929(1929-09-12) (64 роки) Латвія Юрмала
Поховання	Райнiс
Громадянство	Російська імперія Латвія
Національність	латиш
Ім'я при народженні	Jānis Pliekšāns
Діяльність	поезія, драматургія
Alma mater	Петербурзький університет
Посада	депутат Сейму
Конфесія	лютеранство
Дружина	Ельза Розенберґ-Пліекшанс
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Райніс, справжнє ім'я — Яніс Пліекшанс (латис. Rainis, Jānis Pliekšāns; 11 вересня 1865 — 12 вересня 1929) — латиський поет і драматург. Перекладач, політик, громадський діяч, народний поет Латвійської РСР (звання надане посмертно в 1940 р.).

Біографія

Народився в родині орендаря маєтків неподалік міста Даугавпілс. В 1884—1888 студент юридичного факультету Петербурзького університету. Друкувався з 1887. В 1891—1895 редактор газети «Dienas Lapa». Перші вірші опубліковані в 1895. У червні 1897 був арештований, у в'язниці закінчив переклад на латиську мову «Фауста» Ґете. У грудні 1897 Райниса заслали в Псков, а в 1899 — у м. Слобідське Вятської губернії. Тут був створений збірник віршів насичених революційними настроями «Далекі відзвуки синім вечором» (1903).

У 1903 Райніс повернувся із заслання та зв'язав свою діяльність із боротьбою латиської соціал-демократії. Він створив символічну драму «Вогонь і ніч» (1905) — гімн боротьбі, життю, її вічному розвиткові. У 1905 вийшов збірник «Посів бурі». Наприкінці 1905 нелегально емігрував до Швейцарії. Тут написані збірники віршів «Тиха книга» (1909), «Ті, які не забувають» (1911), п'єси «Золотий кінь» (опублікована в 1910), «Індуліс і Арія» (1911), «Грав я, танцював» (опублікована в 1919). Коли в Латвії запанувала реакція, Райніс залишався провісником боротьби, нагадуючи, що поразка тимчасова. У поемі «Ave, sol!» (1910) Райніс співає славу сонцю як символові волі. Пролетаріату присвячений філософський збірник «Кінець і початок» (1912). Важливе місце в драматургії Латвії зайняла п'єса «Вій, вітерець!» (1913). У трагедії «Йосип і його брати» (1919) Райніс, що створив цей жанр у латиській літературі, на широкому історичному тлі вирішував проблеми любові й ненависті, прощення й помсти.

У 1920 Райніс повернувся на батьківщину. За мотивами російських билин він створив трагедію «Ілля Муромець» (1922), опублікував книги віршів «П'ять ескізних зошитів Дагди» (1920—1925).У 1921-25 рр.- директор Національного театру. У 1926-28рр. — міністр освіти.28 лютого 1925 року першим із діячів культури нагороджений вищою нагородою країни — орденом Трьох Зірок I ступеня.

Твори письменника перекладено багатьма мовами світу. У місті Юрмала є дім-музей Яна Райніса. А в Ризі відкрито музей творчого подружжя Будинок Райніса та Аспазії.

Твори

• Dzīve un darbi, sej. 1-11, Riga, 1925-31;
• Kopoti raksti, sej. 1-14, Riga, 1947-51;
• Далекі відгуки у синій вечір
• Посіви бурі
• Вогонь і ніч

Переклади українською мовою

Українською мовою вірші Райніса перекладали: Дмитро Павличко, Микола Бажан, Максим Рильський, Леонід Первомайський, Євген Дроб'язко, Микола Терещенко, Григорій Кочур та інші.

• Ян Райніс. Лірика / пер. з латиськ. – Київ: Дніпро, 1965. – 223 с.

Література

• Дауге П., Ян Райнис. Певец борьбы, солнца и любви. М., 1920;
• Краулинь К., Ян Райнис, М., 1957:
• Сокол Э., Жизнь и творчество Яна Райниса, Рига, 1957;
• Kraulinš К., Raiņa dzīve un darbība, Riga, 1953;
• Sokols E., Rainis, Riga, 1962;
• Hausmanis V., Tautas dzejnieks Rainis, Riga, 1968;
• його же, Raiņa daiļrades process, Riga, 1971;
• його же, Raiņa dramaturģija, Riga, 1973.

Посилання

• Твори Яна Райніса на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
• Яніс Райніс (рос.)
• Літературна енциклопедія (рос.)
• Музей в Таденаві ^{(латис.)}
• Поезія Яніса Райніса