Афіфе Жале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Афіфе Жале
тур. Afife Jale
Дата народження 1902
Місце народження Кадикей, Стамбул, Османська імперія[1]
Дата смерті 24 липня 1941(1941-07-24)
Місце смерті Стамбул, Туреччина
Громадянство  Туреччина
Alma mater İnas Sanâyi-i Nefîse Mektebid
Професія акторка, акторка театру
CMNS: Афіфе Жале у Вікісховищі

Афифе Жале (1902, Стамбул, Османська імперія — 24 липня 1941 року, Стамбул, Туреччина) — турецька театральна актриса, відома як перша мусульманська театральна актриса в Туреччині.

Біографія[ред. | ред. код]

Афіфе Жале народилася 1902 року в Стамбулі[2] в родині Хідаєта-бея і Метхіє-ханим; крім неї в родині були дочка Бехіє-ханим і син Салах-бей.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Навчалася Афіфе в стамбульській промисловій школі для дівчаток, проте мріяла стати акторкою. У той час в Османській імперії турецькі жінки мусульманського віросповідання не могли грати на сцені, тільки за Указом Міністерства внутрішніх справ. Актрисами могли бути тільки немусульманські жінки грецького, вірменського, єврейського походження[2].

Батько Афіфе був проти театральної кар'єри дочки, тому що вважав її неперспективною. Всупереч батькові, Афіфе втекла з батьківського дому і влаштувалася працювати стажеркою в новоствореній консерваторії Дарюльбедаї (тур. Darülbedayi)[2]. В консерваторії в той час відкрилися курси для навчання мусульманських жінок акторській професії. Вважалося, що вони будуть грати тільки для жіночої аудиторії[3].

Отримавши театральну освіту, Афіфе 1920 року дебютувала на сцені в ролі «Емель» у театральному спектаклі Yamalar Хюсейна Суата. В цей час вірменська актриса Еліза Бінемеджиян виїхала за кордон і роль «Емель» була вакантною. Виступаючи на сцені Афіфе взяла собі сценічне ім'я Жале. Цим ім'ям її і називали відтоді. Виступаючи в «Театрі Аполлон» у Кадикеї, Афифе Жале стала першою в історії мусульманською турецькою акторкою в країні. Керівництво театру було попереджене про обмеження для жінок-мусульманок, що призвело до її звільнення 1921 року[2][3][4]. Потім вона грала ролі на деяких інших театральних сценах під різними іменами.

Втративши роботу, Жале опинилася в скрутному фінансовому становищі, прийшли хвороби з гострим головним болем. Жалі удалася до морфіну після того, як її лікар прописував їй ліки на його основі[2].

1923 року Ататюрк, засновник проголошеної Турецької Республіки, підняв питання про заборони для мусульманських жінок. Скасування заборон повернуло Афіфе в театр. Однак її пристрасть до наркотиків не пройшла безслідно і погіршила її стан, що врешті знову призвело до її відходу зі сцени[2].

Сімейне життя[ред. | ред. код]

Залишивши сцену, Афіфе Жале зовсім зубожіла. 1928 року вона познайомилася з музикантом Селахаттіном Пинаром (1902—1960). Вони одружилися 1929 року і переїхали жити до квартири у Фатіху — районі Стамбула. Однак у шлюбі їх життя не склалося і 1935 року подружжя розлучилося. На розлучення вплинула і пристрасть Афіфе до наркотиків[4].

Після розлучення Жале потрапила до психіатричної лікарні Бакиркей для лікування від наркотичної залежності. Там вона провела свої останні роки. Померла Афіфе Жале 24 липня 1941 року[4].

Спадщина[ред. | ред. код]

1987 року журналістка Незіхе Араз (1922—2009) написала театральну п'єсу під назвою «Афіфе Жале», яку було поставлено на сцені. За мотивами п'єси було знято фільм[3][5].

Трагічну долю Афіфе Жале також показано у фільмі 1987 року «Афіфе Жале» режисера Шахіна Кайгуна[4][6] й у фільмі Кіліт 2008 року режисера Джейди Асли Киличкиран[7]. У цих двох фільмах роль Афіфе зіграла акторка Мюжде Ар[3][8].

Пам'ять[ред. | ред. код]

1998 року компанія «Modern Dance Company» в Турецькому державному театрі опери і балету поставила балет «Афіфе», присвячений життю актриси[3][4]. Балет поставлено також 2012 року в оперному театрі Süreyya Opera House[ru] в Кадикеї[9][10].

2000 року співачка Сельва Ерденер випустила сольний музичний альбом Афіфе у супроводі великого симфонічного оркестру Московського Радіо[3][11].

2004 року в Туреччині показано документальний фільм «Yüzyılın aşkları: Afife ve Selahattin» про життя актриси[3][12].

Культурний центр «Afife Jale Sahnesi» району Бешикташ міста Стамбула названо на її честь[3][13].

1997 року страхова компанія Yapı Kredi Sigorta заснувала премію Afife Jale Theatre Award на честь акторки. Премія присуджується щорічно театральним акторам[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Afife Jale Kimdir?
  2. а б в г д е Yalçın, Soner (24 червня 2007). Kokain tutkusunun yok ettiği ünlü karı koca. Hürriyet. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 20 травня 2013.
  3. а б в г д е ж и Afife Jale (тур.). İstanbul Kadın Müzesi. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 21 травня 2013.
  4. а б в г д Afife dans ediyor. Hürriyet (Turkish) . 12 грудня 1998. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  5. Yazar Nezihe Araz öldü. Sabah (Turkish) . 26 липня 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 21 травня 2013.
  6. Afife jale (1987). IMDb. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2013.
  7. Kilit (2008). IMDb. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2013.
  8. Müjde Ar, yine Afife Jale’nin izinde. Hürriyet (Turkish) . 12 жовтня 2007. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  9. "Afife" balesi 14 yıl aradan sonra yeniden sahnede. Hürriyet Kültür Sanat (Turkish) . 6 листопада 2012. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 травня 2013.
  10. Ertan, Özlem (29 листопада 2012). Dansçılar, Afife Jale’yi anlatıyor. Taraf (Turkish) . Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  11. The Living Composer Project-Erdener, Turgay. Composers 21. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 21 травня 2013.
  12. Nereden Sevdim O Zalim Kadını... Milliyet (Turkish) . 13 квітня 2004. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 21 травня 2013.
  13. 'Islah Evi' Afife Jale Sahnesi'nde!. Milliyet (Turkish) . 2 січня 2013. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  14. Afife'yi hafife alma. Hürriyet (Turkish) . 27 квітня 2013. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 20 травня 2013.