Бабич Борис Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Карлович Бабич
Народився 1903(1903)
Катеринівка, Катеринославська губернія
Помер 1966(1966)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність ортопед, травматолог
Галузь ортопедія, медицина[1] і невідкладна хірургія[1]
Alma mater Харківський національний медичний університет
Науковий ступінь доктор медичних наук
Вчене звання професор і професор[d]
Знання мов російська[1]
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»

Борис Карлович Бабич (1903, Катеринівка — 1966, Київ) — радянський ортопед, травматолог, професор (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1903 році в селі Катеринівці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1927 році закінчив Харківський медичний інститут. У 19411945 роках служив військовим лікарем. У 19471952 роках — головний ортопед-травматолог Міністерства охорони здоров'я УРСР; в 19601966 роках керівник клініки травматології Київського НДІ ортопедії. Вніс великий внесок в організацію ортопедо-травматологічної допомоги в Україні.

Могила Бориса Бабича

Помер у 1966 році. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукові роботи Бориса Бабича присвячені проблемам кістково-суглобового туберкульозу, вогнепального остеомієліту та інше. Твори:

  • Про шпори п'яткової кістки, К., 1941 (докторська дисертація);
  • Травматичні вивихи, К., 1951;
  • Амбулаторне лікування переломів, К., 1952;
  • Основи комплексної функціональної терапії при кістково-суглобовому туберкульозі, К., 1965;
  • Травматичні вивихи і переломи, К., 1968.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database