Барковський Євген Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барковський Євген Никифорович
Народився27 серпня 1910(1910-08-27)
Вільнюс, Російська імперія
Помер13 травня 1997(1997-05-13) (86 років)
Москва, Росія
Діяльністьвоєначальник
Військове званнягенерал
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія заслужений будівельник РРФСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барковський .

Євген Никифорович Барковський (27 серпня 1910(19100827), Вільнюс — 13 травня 1997, Москва) — генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (19.02.1968)[1], лауреат Ленінської премії (1964), Заслужений будівельник РРФСР (1970).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Євген Барковський 1910 року у Вільнюсі. З 1928 року працював у Гомелі слюсарем паровозоремонтного заводу. Вступив до лав ВКП(б) у 1931 році.

Закінчив Спеціальні курси з підготовки середнього керівного складу флоту артилерійської спеціальності БО при УО МСЧМ (1932—1933). Потім з лютого 1934 по червень 1939 року навчався на морському відділенні інженерно-експлуатаційного факультету ВТА РККА у Ленінграді.

У розпорядженні народного комісаріату ВМФ перебував з червня по липень 1939 року. Обирався секретарем технічної ради у липні — вересні 1939 року. З вересня 1939 по травень 1940 року обіймав посаду старшого інженера-фортифікатора, а потім (з травня 1940 по вересень 1941 року) начальника групи та потім (до червня 1942 року) секретаря технічної ради відділення дослідних та науково-дослідних робіт ІУ ВМФ. Перейшов на посаду 6-го відділення (НДР) ЦПБ ВУ ВМФ (з червня 1942 по червень 1943 року).

Євген Барковський брав участь у німецько-радянській війні. У червні 1943 року обійняв посаду начальника інженерної служби Новоземельського ВМБ БВФ. У листопаді 1944 року перейшов до 4-го відділення ЦПЛ, де працював начальником до квітня 1946 року. Потім, до жовтня 1947 року керував 6-м відділенням. Обіймав ці ж посади в інженерно-будівельній службі та 14-го відділу ДІУ (з квітня 1948 року). У жовтні 1949 року очолив новостворений Центр науково-дослідної інженерної лабораторії ВМС, якій були підпорядковані 229-й науково-випробувальний полігон ВМС та 668-а окрема інженерна рота (до грудня 1953 року). Потім ще працював заступником начальника — заступником головного інженера (до липня 1954 року) 6-го відділу. У січні 1954 року обіймав посаду голови комісії для вибору місця випробування першого підводного ядерного заряду, запропонувавши їх проведення на Новій Землі.

З характеристики 1950 року: "Першим начальником самостійної науково-дослідницької організації було призначено Євгена Барковський: «…Великий організаторський досвід дозволив йому закласти основи наукового колективу, здатного вирішувати важливі флоту інженерні завдання… Євгеній Миколайович був ініціативним, енергійним, з величезним досвідом роботи, вимогливим керівником. З його ім'ям пов'язані цікаві сторінки історії освоєння Нової Землі під час проведення випробувань ядерної зброї…»

З липня 1954 по вересень 1955 року обіймав посаду начальника спеціального військово-морського будівельного управління «Спецбуд-700», який згодом був перейменований на 6-й державний центр, полігон МО СРСР (архіпелаг Нова Земля). Саме тут проводилися підводні, надводні, підземні та повітряні випробування ядерної зброї.

Після недовгого лікуванні у жовтні 1955 році Євген Барковський обійняв посаду заступника начальника 6-го управління, а у травні 1961 року став начальником 1-го відділу 6-го управління ВМФ. З квітня 1964 по березень 1972 року працював заступником командира ради з будівництва, а потім три місяці перебував у розпорядженні заступника міністра оборони з будівництва та розквартування військ. З червня 1972 року в запасі[1].

Євген Барковський помер 13 травня 1997 року, похований на Ваганьківському цвинтарі міста Москви.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Барковский Евгений Никифорович // Биографический справочник. — Мн. : «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 41.

Література

[ред. | ред. код]
  • Барковский Евгений Никифорович. // Белорусская Советская Энциклопедия. — Т. II. — Минск, 1970. — С. 152.
  • Барковский Евгений Никифорович. // Беларусь в Великой Отечественной Войне 1941—1945. Энциклопедия. — Мн.. 1990. — С. 63.
  • Барковский Евгений Никифорович. // Энциклопедия истории Беларуси в 6 томах. — Т. 1. — Москва, 1993. — С. 308.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барковський_Євген_Никифорович&oldid=40638846