Очікує на перевірку

Богач Василь Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богач.
Василь Богач
Василь Володимирович Богач
 Підполковник
Загальна інформація
Народження15 серпня 1979(1979-08-15)
Волноваха, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Смерть8 травня 2022(2022-05-08) (42 роки)
Маріуполь, Донецька область, Україна
Національністьукраїнець
ПсевдоДомаха (військовий), Іван Богдан (літературний)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС СБУ
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Богач Василь Володимирович у Вікісховищі
Автограф Івана Богдана

Василь Володимирович Богач (позивний — Домаха; літературний псевдонім — Іван Богдан; 16 серпня 1979, м. Волноваха, Донецька область — 8 травня 2022, м. Маріуполь, Донецька область) — український військовослужбовець, підполковник Служби безпеки України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Богач народився 16 серпня 1979 року в місті Волновасі на Донеччині.

Закінчив Донецький національний університет імені Василя Стуса. Служив у Службі безпеки України.

Від 2014 року був на фронті.

"Вдома на балконі у Василя, на балконі завжди висів прапор України. Вася казав:” я майор СБУ, який ще прапор у мене має бути??!! А сусіди-сєпари, нехай сцять і бояться,  бо я їм спуску не дам!”[1][2].

У 2015 році зазнав політичних репресій і три тижні провів у Бахмутському СІЗО за сфабрикованою справою воєнною прокуратурою та всп . У СІЗО він познайомився ще з арештованими добровольцями. Після виходу на волю під псевдо Іван Богдан написав книгу “Патріотов’язні”[1].

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну приєднався до полку «Азов». 4 квітня 2022 року отримав важке поранення, перебув у шпиталі на «Азовсталі». Загинув 8 травня 2022 року на заводі внаслідок влучання протибункерної бомби по одному з бункерів[3].

У липні 2022 тіло Василя Богача перевезли в Україну з території, підконтрольної терористичним угрупованням. У січні 2023 родина отримала підтвердження аналізу ДНК.

Похований 16 січня 2023 року на Лук'янівському кладовищі м. Києва[4].

У Василя залишилися мама, дружина Альона та двоє синів: Іван і Богдан[5].

Доробок

[ред. | ред. код]

Під псевдонімом Іван Богдан написав три книги:

  • «Маріуполь 2014» (2016)[6],
  • «Патріотв'язні» (2018)[7][8],
  • «По той бік окопів» (2020)[9].

1 вересня 2023 року в київському Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відкрилась унікальна виставка пластилінових робіт маріупольця Дмитра Чернобая. Серед них діорама, присвячена  Василю Богачу[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 червня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[10][11][12].
  • Орден "За мужність" III ступеня (квітень 2022)[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Він був коханим чоловіком і татом двох синів… Герої в лавах СБУ - 💙 UADays 💛. UADays (ru-RU) . 5 січня 2023. Процитовано 15 серпня 2024.
  2. ↑ а б Захисник Іван Богдан (Василь Богач) 16 серпня міг святкувати ювілей. ПОГЛЯД (укр.). 15 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.
  3. ↑ “Для нього нагороди вже не мають значення. Але для дітей – він приклад”. Ukrainian people (укр.). 3 червня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.
  4. ↑ Богач, Василь Володимирович. ВУЕ (укр.). Процитовано 15 серпня 2024.
  5. ↑ Хвилина мовчання: згадаймо захисника «Азовсталі» й підполковника СБУ Василя Богача. ГЛАВКОМ (укр.). 24 березня 2023. Процитовано 15 серпня 2024.
  6. ↑ У Маріуполі співробітник СБУ презентував книгу про події 2014 року // Українські національні новини. — 2016. — 4 грудня.
  7. ↑ Іван Богдан. Патріотв'язні. — Маріуполь: КИТ, 2018. — 336 с. — ISBN 978-966-2279-85-6.
  8. ↑ Патріотв’язні – як відлуння нескінченої війни…. www.ostro.org (ru-RU) . Процитовано 15 серпня 2024.
  9. ↑ Іван Богдан. По той бік окопів. — Маріуполь: КИТ, 2020. — 166 с. — ISBN 978-966-2279-85-6
  10. ↑ Указ Президента України від 12 червня 2023 року № 326/2023 «Про присвоєння В.Богачу звання Герой України»
  11. ↑ Президент присвоїв посмертно звання Героя України підполковнику СБУ Василю Богачу. Укрінформ. 12 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
  12. ↑ Президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять воїнів, які загинули за Батьківщину та взяв участь у заходах до Дня захисників і захисниць України (ДОПОВНЕНО). Сєвєродонецька міська рада. Процитовано 15 серпня 2024.
  13. ↑ Леванська, Інна (3 жовтня 2023). "Для нього нагороди вже не мають значення. Для дітей — приклад". Спогади про загиблого Героя України Василя Богача. Суспільне Донбас.

Джерела

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богач_Василь_Володимирович&oldid=43402464