Богданов Микола Дмитрович
| Микола Дмитрович Богданов | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 27 квітня 1920 Любимівка Дніпропетровська область | ||||||||
| Смерть | 31 січня 1945 (24 роки) Польща | ||||||||
| Львів → Любимівка | |||||||||
| Приналежність |  СРСР | ||||||||
| Рід військ | Артилерія | ||||||||
| Роки служби | 1938—1945 | ||||||||
| Звання |  Підполковник | ||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Мико́ла Дми́трович Богда́нов[1] (1920—1945) — підполковник Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).
Микола Богданов народився 27 квітня 1920 в селі Любимівка (нині — Дніпровський район Дніпропетровської області України) в сім'ї селянина. Здобув середню освіту, після чого працював креслярем, проживав у Ташкенті. В 1938 році був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону армію Дніпропетровським районним військовим комісаріатом Української РСР. 1940 року він закінчив Київське артилерійське училище. 1941 року вступив до ВКП(б). З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. До вересня 1943 року майор Микола Богданов командував дивізіоном 34-го гвардійського артилерійського полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії 13-ї армії (СРСР) Центрального фронту. Відзначився під час вигнання радянцями нацистів з України[1].
12—14 вересня 1943 року Богданов підтримував артилерійським вогнем стрілецькі підрозділи, що атакували опорні пункти німецьких військ у селах Комарівка і Євлашівка Борзнянського району Чернігівської області. 19—29 вересня Богданов вміло організував форсування річок Десни, Дніпра та Прип'яті на плотах, виготовлених з підручних засобів. Брав участь у боях за плацдарми на західних берегах цих річок, завдавши великої шкоди противнику[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність та героїзм» гвардії майор Микола Богданов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 1801[1].
31 січня 1945 року під час боїв за визволення Польщі командир 255-го винищувально-протитанкового артилерійського полку 11-ї гвардійської винищувально-протитанкової артилерійської бригади гвардії підполковник Микола Богданов загинув у бою. Був похований на центральному кладовищі Львова, згодом його прах перепоховали в рідному селі[1].
Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної зірки, «Знак Пошани», а також рядом медалей. На честь Героя Радянського Союзу Богданова названа вулиця в його рідному селі[1].
- Золоті Зірки. Дніпропетровськ: Промінь, 1967.
- І генерал, і рядовий. Дніпропетровськ: Промінь, 1983.
- Народились 27 квітня
- Народились 1920
- Померли 31 січня
- Померли 1945
- Підполковники (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Поховані в Дніпровському районі (Дніпропетровська область)