Бондар Валерій Іванович
Валерій Іванович Бондар (Valerii Ivanovych Bondar) (нар. 4 вересня 1969, м. Вінниця) — український військовий, генерал-майор, до 18 березня 2019 року заступник командувача з громадської безпеки Національної гвардії. Кандидат юридичних наук. З 21 березня 2019 року Вищою Радою правосуддя затверджений Головою Служби судової охорони.
| Бондар Валерій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 вересня 1969 (55 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | воєначальник |
| Alma mater | Національний університет оборони України, Національна академія внутрішніх справ і Калінінградське училище інженерних військ імені О.О. Ждановаd |
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук |
| Учасник | Війна на сході України |
| Посада | Голова Служби судової охорони з 21 березня 2019 по 20 липня 2022 |
| Військове звання | Генерал-майор |
| Нагороди |   |
20 липня 2022 року звільнений з посади Голови Служби судової охорони[1].
У 1991 закінчив Калінінградське вище інженерне училище інженерних військ[2].
У 1999 році закінчив Національну Академію внутрішніх справ України[2].
У 2006 році закінчив Національну Академію оборони України з відзнакою.
Пройшов військовий шлях від командира взводу до заступника начальника штабу Головного управління Національної гвардії України.
Від 7 червня 2017 року Указом Президента України призначений Заступником командувача Національної гвардії України.
18 березня 2019 року Указом Президента України звільнений зі займаної посади і переданий в розпорядження командувача Національної гвардії України.[3]
21 березня 2019 року Рішенням Вищої Ради правосуддя затверджений Головою Служби судової охорони України[4].
20 липня 2022 року звільнений з посади Голови Служби судової охорони[1].
- орден Данила Галицького (23 березня 2012) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, боротьбу зі злочинністю, зразкове виконання службового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня внутрішніх військ МВС України[5];
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»[2];
- відзнака «Іменна вогнепальна зброя»[2].
- ↑ а б Валерія Бондаря звільнено з посади Голови Служби судової охорони. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ а б в г БОНДАР Валерій Іванович – Служба судової охорони (укр.). Процитовано 22 січня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Указ Президента України №- 81/2019 ВІД 18.3.2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
- ↑ Порошенко звільнив заступника командувача Нацгвардії Бондаря. LB.ua. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 22 січня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №209/2012. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 22 січня 2021.
- Сайт Вищої ради правосуддя України [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Сайт Служби судової охорони [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Заступник командувача Національної гвардії України з громадської безпеки генерал-майор Бондар Валерій Іванович. http://ngu.gov.ua. Національна гвардія України. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- Указ Президента України №155/2017 «Про призначення В.Бондаря заступником командувача Національної гвардії України». http://zakon3.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 7 липня 2017. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- Е-декларація [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Валерій Іванович Бондар
- Народились 4 вересня
- Народились 1969
- Уродженці Вінниці
- Випускники Національного університету оборони України
- Випускники Національної академії внутрішніх справ України
- Кандидати юридичних наук
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Заступники Командувача Національної гвардії України
- Національні гвардійці України
- Генерал-майори (Україна)
- Державні службовці України