Броненосці берегової оборони типу «Деодору»
 Броненосець берегової оборони типу «Деодору»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці берегової оборони типу «Деодору» |
| Будівники: | Société Nouvelle des Forges et Chantiers de la Méditerranée, Франція |
| Попередник: | Монітори типу «Жаварі» |
| Будівництво: | 1898-1899 |
| У експлуатації: | 1900 -1936 |
| Віддано на брухт: | 2 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | броненосець берегової оборони |
| Водотоннажність: | 3162 тони (стандартна) |
| Довжина: | 81,5 м. |
| Ширина: | 14,4 м |
| Осадка: | 4,19 м. |
| Двигуни: | парові потрійного розширення |
| Швидкість: | 15 вузлів |
| Екіпаж: | 200 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Броненосці берегової оборони типу «Деодору» (порт.- Classe Deodoro) - два сконструйованих та побудованих у Франції броненосців берегової оборони, які були придбані для ВМС Бразилії у кінці 1890-тих. Після їх побудови, журнал Scientific American назвав їх невеликими кораблями у класі (очевидно маючі на увазі лінійні кораблі взагалі), що "будувалися лише для другорядних морських потуг," водночас зазначали, що це "чудо" що "стільки броні та озброєнь можуть розміщуватись" на кораблі такого розміру[1]. Вони залишалися єдиними сучасними великими броньованими кораблями Бразилії до появи двох лінійних кораблів типу «Мінас-Жерайс» у 1910[2].
Кораблі мали невисокий надводний борт, довгу надбудову та одногарматні башти на носі та кормі. Допоміжна артилерія також була встановлена на носі і кормі, але у казематах х обох бортів. Попри побудову у Франції кораблі були озброєні гарматами Армстронга.[3]
У 1912 обидва кораблі пройшли модернізацію з встановленням нових рушіїв та озброєння.
1924 Бразилія продала «Деодору» Мексиці. У складі ВМС Мексики корабель під ім'ям Anáhuac прослужив до 1935 року, переважно як навчальний.[4]
- Deodoro
- Floriano
- ↑ The New Brazilian Armorclad 'Marshal Deodoro' (англійська) . Т. 82. Scientific American. 24 березня 1900. с. 184.
- ↑ Gardiner, Robert; Gray, Randal (1985). Conway's All the world's fighting ships, 1906-1921. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 407. ISBN 0-87021-907-3. OCLC 12119866. Архів оригіналу за 17 вересня 2009. Процитовано 16 червня 2021.
- ↑ Gardiner, ред. (1979). Conway's All the World's Fighting Ships: 1860–1905. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. с. 403–04. ISBN 0-8317-0302-4. OCLC 4775646.
- ↑ Logros y Transformaciones de la SECRETARÍADE MARINA ARMADA DE MÉXICO 1821-2018 (іспанська) . Secretaría de Marina-Armada de México. 2018. с. 70—71. ISBN 978- 607-8148-27-1.