Панцерник берегової оборони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Адмірал Сенявін», Росія
«Sverige», Швеція
«Väinämöinen», Фінляндія

Панцерник берегової оборони — клас панцерних кораблів, призначених для ведення бойових дій в прибережних районах, включаючи підтримку сухопутних військ, обстріл берегових укріплень, оборону гаваней.

Кораблі цього класу мали водотоннажність 3500-7000 т та були озброєні гарматами великого калібру 280—305 мм, будувались в період з другої половини 19-го по першу половину 20-го століття.

Історія[ред. | ред. код]

Перші броненосці берегової оборони з'явились в 1870-ті роки як результат еволюції моніторів, які через недостатню морехідність, застосовувались переважно поблизу берега і часто призначалися для посилення берегової оборони. На відміну від моніторів броненосці берегової оборони мали суттєво більшу висоту надводного борту, що збільшувало можливості корабля до дій за несприятливих погодних умов.

Функції броненосця берегової оборони у Великій Британії виконував «Glatton», побудований в 1871 р. Він мав водотоннажність 4900 т та дві 305-мм гармати в носовій башті, сталевий броньований пояс 300—200 мм по ватерлінії і швидкість ходу 11 вузлів.

Наприкінці 1880-х років в Німеччині було закладено серію броненосців берегової оборони з восьми кораблів типу «Зігфрід». При водотоннажності 3500-3600 т вони були озброєні трьома 240 мм гарматами.

В Російській імперії будівництво броненосців берегової оборони почалося з 1892 закладкою броненосця «Адмірал Ушаков», В подальшому також були закладені «Адмірал Сенявін» (1893) та «Генерал-адмірал Апраксін» (1895 рік). Їх водотоннажність становила 4126 т, найбільша довжина 86,4, ширина 15,9, осадка з нормальним запасом палива 5,2 м, швидкість 16 вузлів.[1]. Проектом передбачалася встановлення чотирьох 229-мм гармат головного калібру. «Адмірал Ушаков» брав участь і загинув в Цусимській битві, два інші підняли білі прапори[2].

В Нідерландах в 1909 р. був збудований броненосець «De-Zeven-Provincien» водотоннажністю 6400 т і з швидкістю ходу 16 вузлів. Він мав по одній 280-мм гарматі в баштах на носі та кормі, броньований пояс по ватерлінії товщиною 100—150 мм.

В Швеції в 1913 році був збудовані три броненосці типу «Sverige» водотоннажністю близько 7000 т і швидкістю ходу 22 вузла. Він мав по дві 280-мм гармати в баштах на носі та кормі.

В 1929 році в Фінляндії були закладені «Väinämoinen» і «Ylmarinen» водотоннажністю 3900 т і швидкістю ходу 15,5 вузла. Вони мали по дві 254-мм гармати в баштах на носі та кормі та 50-мм бортову броню[3].

Останні броненосці берегової оборони були побудовані у Японії для Таїланду та увійшли до складу його флоту 1938, водотоннажністю 2265 тон та озброєнні чотирма 203-мм гарматами у двох баштах на носі та кормі.

До категорії броненосців берегової оборони також були зараховані так звані Поповки.

Посилання[ред. | ред. код]