Очікує на перевірку

Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броненосець «Ерцгерцог Фердинанд Макс»
Проєкт
Назва: Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс»
Заплановано: 2
Побудовано: 2
Віддано на
брухт:
2
Основні характеристики
Тип: Броненосець
Водотоннажність: 5 130 т (стандартна)
Довжина: 80,75 м
Ширина: 15,96 м
Осадка: 7,14 м
Потужність: 2 925 к.с.
Двигуни:
  • 4 парові котли
  • 1 парова машина
Швидкість: 12,5 вузлів
Екіпаж: 511
Озброєння:
  • 16 x 48-фунтових гармат
  • 4 x 8-фунтові гармати
  • 2 x 3-фунтові гармати
Бронювання:
  • Пояс: 160 мм
  • Батарея: 123 мм
  • Закінчення: 90 мм

Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» (нім. Erzherzog Ferdinand Max-klasse) - броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Броненосці типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» третью та останньою серією батарейних броненосців австрійського флоту. Кораблі були розроблені Йозефом фон Ромако на основі французьких броненосців типу «Глуар».

Конструкція

[ред. | ред. код]

Корпус та силова установка

[ред. | ред. код]

Корпуси кораблів були дерев'яними. Дерев'яна обшивка складалась з двох шарів. Зовнішній шар мав товщину 12 дюймів, внутрішній - 5 дюймів. Плавно вигнутий назовні форштевень мав кований залізний таран. Кораблі мали гострі обводи носової частини і аркоподібну корму, яка добре захищала стерно.

По всій довжині кораблі були закриті 123-мм залізними плитам , встановленими на 2,5-см свинцеву підложку. Пояс спускався нижче ватерлінії на 1,02 м, а в носовій частині - га 1,68 м, що робилось для кращого кріплення тарану.

Батарея прикривалась 140-мм бронею, яка доходила до верхньої палуби, а в носовій частині - майже до напівбака. В закінченнях корабля товщина броні зменшувалась до 95 мм.

Кораблі мали вітрильне оснащення класу барка на трьох залізних щоглах. Бушприт був висувний, на випадок тарану.

Силова установка складалась з двоциліндрової горизонтальної парової машини, виготовленої за кресленнями британської фірми «Maudsley ­&­ Field». Пара для неї вироблялась чотирма паровими котлами. Машина приводила в рух один дволопатевий гвинт, забезпечуючи швидкість у 12,5 вузлів.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Відомості стосовно планованого озброєння броненосців типу «Ерцгерцог Фердинанд Макс» суперечливі. За одними даними, планувалось встановити по 32 x 48-фунтові гладкоствольні гармати. За іншими, відразу планувалось встановлення 210-мм нарізних гармат Круппа, які дійсно були замовлені, але їх поставку заблокував уряд Пруссії. В результаті на момент початку австро-італійської війни 1866 року на обох кораблях були встановлені по 16 x 48-фунтових гармат, 4 x 8-фунтові гармати і 2 x 3-фунтові гармати. З таким озброєнням кораблі брали участь в битві біля Лісси.

Остаточно кораблі були добудовані лише у 1867 році, згодом неодноразово модернізовувались та переозброювались.

Представники

[ред. | ред. код]
Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
«Ерцгерцог Фердинанд Макс»
SMS Erzherzog Ferdinand Max
«Stabilimento Tecnico Triestino»,
Трієст
6 травня 1863 року 24 травня 1865 року липень 1866 року Виключений зі складу флоту 16 травня 1886 року
Розібраний у 1916 році
«Габсбург»
SMS Habsburg
«Stabilimento Tecnico Triestino»,
Трієст
червень 1863 року 24 червня 1865 року липень 1866 року Виключений зі складу флоту 22 жовтня 1898 року
Розібраний протягом 1899-1900 років

Література

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)