Бігуни (роман)
| Бігуни | ||||
|---|---|---|---|---|
| Bieguni | ||||
 | ||||
| Жанр | fragmentary noveld | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Ольга Токарчук | |||
| Мова | польська | |||
| Опубліковано | 2007 | |||
| Країна |
 Республіка Польща | |||
| Видавництво | Фоліо | |||
| Переклад | Остап Сливинський | |||
| ISBN | 978-966-03-5737-2 | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
Бігуни (пол. Bieguni) —роман Ольги Токарчук, виданий у 2007 році[1][2], у 2008 році нагороджений літературною премією Nike[3], а у 2018 році — Міжнародною премією Букера[4][5]. В українському перекладі Остапа Сливинського видано у 2011 році у видавництві «Фоліо».
Фабула[ред. | ред. код]
Головною темою роману є екзистенційна ситуація людини у подорожі[3], це літературна монографія про феномен мобільності, руху та тривожності від подорожей[6].
Назва походить від назви одній із течій старообрядців, «бігунів» (вигнанців), що вірять, що світ насичений злом, котре має складніший доступ до людей, коли вони залишаються в постійному русі[6]. Щоб не піддатися злу, необхідно постійно рухатися.
Сюжет твору побудований у вигляді переплетених, на перший погляд, не пов'язаних між собою ниток[6]. Окрім теми подорожей (подорожі самої авторки та кількох героїв), існує також тема прагнення увічнити людину, цього разу не в аспекті душі, а через збереження його мертвого тіла (історія анатома 17 століття Філіпа Верхейена та лікаря 21 століття Блау).
Роман також включає тему Вікіпедії — як чудового, але неможливого проєкту, щоб записати всі людські знання та суму людського досвіду[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2008 році роман отримав літературну премію Nike (головну та нагороду читачів)[8]. У 2018 році книга в перекладі Дженніфер Крофт (видана під англійською назвою Flights by Fitzcarraldo Editions) отримала Міжнародну премію The Man Booker[9].
Адаптація[ред. | ред. код]
У 2020 році режисер Міхал Задара розпочав репетиції сценічної версії роману у театрі Powszechny у Варшаві[10] . Прем'єра запланована на грудень 2020 року на фестивалі «Божественна комедія» у Кракові.
Українські видання[ред. | ред. код]
- Ольга Токарчук. Бігуни (Харків: Фоліо, 2011.), переклав Остап Сливинський
- Ольга Токарчук. Бігуни (Київ: Темпора, 2020.), переклав Остап Сливинський
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wyborcza.pl, архів оригіналу за 15 квітня 2021, процитовано 20 травня 2021
- ↑ Olga Tokarczuk z Międzynarodową Nagrodą Bookera! Wyróżnienie za książkę „Bieguni”, архів оригіналу за 12 травня 2021, процитовано 20 травня 2021
- ↑ а б Olga Tokarczuk zwyciężyła w konkursie Man Booker International Prize (пол.), 22 травня 2018, архів оригіналу за 26 вересня 2018, процитовано 20 травня 2021
- ↑ [1], Alison Flood, "Olga Tokarczuk’s ‘extraordinary’ Flights wins Man Booker International prize"
- ↑ Olga Tokarczuk laureatką Międzynarodowej Nagrody Bookera, архів оригіналу за 26 липня 2018, процитовано 20 травня 2021
- ↑ а б в Olga Tokarczuk laureatką Międzynarodowej Nagrody Bookera (пол.), 22 травня 2018, архів оригіналу за 13 липня 2019, процитовано 20 травня 2021
- ↑ O. Tokarczuk, Bieguni, Kraków 2008, s. 83.
- ↑ Nagroda Literacka Nike 2008 (пол.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Flights (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ ZAPOWIEDZI TEATRU POWSZECHNEGO » Warszawa Express – Warszawski Magazyn Codzienny, архів оригіналу за 20 червня 2021, процитовано 20 травня 2021
Посилання[ред. | ред. код]
- Огляд у міждисциплінарному щоквартальному виданні Splot [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.]