Волове очко (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волове очко
Волоочко співоче (Troglodytes aedon)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воловоочкові (Troglodytidae)
Рід: Волове очко (Troglodytes )
Vieillot, 1809
Види
Синоніми
Anorthura
Посилання
Вікісховище: Troglodytes
Віківиди: Troglodytes
ITIS: 178540
NCBI: 36277
Fossilworks: 347894

Волове очко[1] (Troglodytes)[2] — рід дрібних горобцеподібних птахів родини воловоочкових. Ці дрібні птахи мають тіло близько 11-13 см завдовжки. Зверху вони коричневі, а знизу дещо блідіші. З міцними ногами, з короткими заокругленими крилами і хвостом, що стирчить вертикально вгору, з темно-поцяткованим тілом, ці дрібні пташини мають прямий політ.

Волові очка переважно трапляються в дещо прохолодніших місцях проживання, ніж більшість їхніх родичів. Абсолютна більшість видів селиться в горах від Мексики до північних районів Південної Америки. П'ять видів зустрічаються в помірних широтах: волоочко співоче поширене як у тропічних, так і в помірних низовинах. Багато дослідників розділяють його на кілька видів. Донедавна вважалося, що волоочко канадське має широкий ареал і розповсюджене у Північній Америці, Європі, Азії та Північній Африці, але останнім часом його поділяють на три види, з яких євразійське волове очко - єдина пташка цього роду, що зустрічається за межами Нового світу. Інший вид, волоочко фолклендське (Troglodytes cobbi), поширений на Фолклендських островах і добре переносить їхні суворі умови.

Як і інші волоочка, вони непомітні, коли полюють на дрібних комах та павуків, але зате легко можуть бути виявлені за їхніми голосними піснями.

Це територіальні птахи, але крихітні волоочка канадські часто збираються тісними групами в дуплах у холодну пору, щоб зберегти тепло.

Систематика та види

[ред. | ред. код]

Рід Troglodytes був запроваджений французьким орнітологом Луї П'єром В'єйо в 1809 р. [3]. Згодом типовий вид був визначений як волоочко співоче (Troglodytes aedon)[4].

Найближчими живими родичами цього роду є, скоріше за все волоочко бамбукове (Thryorchilus browni) і види овадів (Cistothorus), а не тріщуки (Henicorhina), як іноді пропонувалося ранішими дослідниками.

Ряд видів Troglodytes, таких як волоочко кларіонське (Troglodytes tanneri), раніше вважалися підвидами волоочка співочого, і стверджувалося, що принаймні тропічні форми волоочка співочого слід поділяти на дрібніші види, як волоочко південне (Troglodytes musculus). Волоочко сокорське (Troglodytes sissonii), раніше поміщене в Thryomanes (підбуреник), насправді близько споріднене з комплексом волоочка співочого, як вказано «манерою, піснею, оперенням тощо» а також через біогеографію та аналіз послідовності 2-ї субодиниці мітохондріальної ДНК НАДН-дегідрогенази.

Волоочко канадське не так тісно пов'язане з іншими представниками роду і іноді розщеплюється як монотипний рід Nannus. Насправді воно може бути тісно пов'язане з овадом, але знову ж таки, молекулярних даних недостатньо для належного вирішення цієї проблеми.

Однак навіть за допомогою останніх молекулярних даних взаємини виду не вдалося повністю вирішити. Схоже, є дві клади, одна з яких складає групу волоочка співочого, та інша, що містить види Центральної та Південної Америки. Взаємовідносини волоочка рудобрового (Troglodytes rufociliatus) та волоочка мексиканського (Troglodytes aedon brunneicollis) не можуть бути чітко описані за наявними молекулярними даними; вони виглядають досить базальними, і перші можуть бути ближче до групи волоочка співочого, ніж другі. Волоочко скельне (Troglodytes monticola) досить загадкове і малодосліджене.

Види

[ред. | ред. код]
Troglodytes aedon musculus

Виділяють дванадцять видів:[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. ↑ Етимологія: давньогрецьке τρωγλοδύτες "житель печер" (пор. троглодит), від trogle (τρώγλη) "діра" + dyein (δυειν) "зайти". Пов'язується зі звичкою цих пташок залазити в найменшу шпарину у пошуках їжі
  3. ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1809). Histoire naturelle des oiseaux de l'Amérique Septentrionale : contenant un grand nombre d'espèces décrites ou figurées pour la première fois (French) . Т. Volume 2. Paris: Desray. с. 52. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021. Dated 1807 on title page but not published until 1809.
  4. ↑ Mayr, Ernst; Greenway, James C. Jr, ред. (1960). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 9. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 415. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  5. ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Dapple-throats, sugarbirds, fairy-bluebirds, kinglets, Elachura, hyliotas, wrens, gnatcatchers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 жовтня 2022.
  6. ↑ Troglodytes hiemalis у базі Avibase.
  7. ↑ Troglodytes pacificus у базі Avibase.

Подальше читання

[ред. | ред. код]
  • ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y. ISBN 0-8014-9792-2
  • Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
  • National Geographic Society (2002): Field Guide to the Birds of North America. National Geographic, Washington DC. ISBN 0-7922-6877-6
  • Rice, Peterson and Escalona-Segura: Phylogenetic patterns in montane Troglodytes wrens
  • Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4
  • Svensson, Lars; Zetterström, Dan; Mullarney, Killian & Grant, P. J. (1999): Collins bird guide. Harper & Collins, London.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
  • Відео, фотографії та факти про волоочок на Arkive.org [1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волове_очко_(рід)&oldid=42495839