Гайнц-Отто Шульце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц-Отто Шульце
нім. Heinz-Otto Schultze
Народився13 вересня 1915(1915-09-13)[1]
Кіль, Німеччина[1]
Помер25 листопада 1943(1943-11-25) (28 років)
Атлантичний океан, міжнародні води
Країна Німецький Райх
Діяльністьпідводник, солдат, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна[1] і Битва за Атлантику
Роки активностіз 1934
Військове званняКапітан-лейтенант
БатькоОтто Шульце
Брати, сестриВольфганг Шульце і Рудольф Шульце
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Гайнц-Отто Шульце (нім. Heinz-Otto Schultze; 13 вересня 1915, Кіль25 листопада 1943, Північна Атлантика) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син генерал-адмірала Отто Шульце, молодший брат Вольфганга Шульце, старший брат Рудольфа Шульце.

26 вересня 1934 року вступив на флот кадетом. В травні 1937 року переведений в підводний флот. Служив вахтовим офіцером на підводному човні U-31, потім командував навчальними підводними човнами U-4 (8 червня — 28 липня 1940) і U-141 (21 серпня 1940 — 30 березня 1941). 26 квітня 1941 року призначений командиром підводного човна U-432, на якому здійснив 7 походів (провівши в морі в цілому 270 днів), в основному в Північну Атлантику і до Східного узбережжя США. Серед підводників заслужив своє персональне прізвисько «Маска» (Maske). 15 січня 1943 року здав командування човном, 11 березня призначений командиром підводного човна U-849 (Тип IXD2). Вивів човен в перший і останній похід, який тривав 55 днів. 25 листопада 1943 року він був потоплений американською авіацією на захід від Конго в Південній Атлантиці. Весь екіпаж (63 особи) загинув.

Всього за час військових дій потопив 19 кораблів загальною водотоннажністю 67 991 брт і пошкодив 2 кораблі водотоннажністю 15 666 брт.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Тоннаж Екіпаж Країна Конвой
10 вересня 1941 Muneric Торговий пароплав 5,229 7000 тонн залізної руди 63 63 Британська імперія SC-42
Winterswijk 3,205 4278 тонн фосфатів 33 20 Нідерланди
Stargard 1,113 1600 тонн пиломатеріалів 17 2 Норвегія
11 вересня 1941 Garm 1,231 502 стандартів пиломатеріалів 20 6 Швеція
17 жовтня 1941 Bold Venture 3,222 2451 тонна бавовни, 1007 тонн заліза і сталі, 1116 тонн міді і 64 тонни деревини 34 17 Панама SC-48
Evros 5,283 7000 тонн залізної руди 32 32 Королівство Греція
Barfonn Тепловий танкер 9,739 13 454 тонни газойлю 40 14 Норвегія
28 жовтня 1941 Ulea Торговий пароплав 1,574 2393 тонни мідних піритів 28 19 Британська імперія HG-75
15 лютого 1942 Buarque 5,152 Генеральні вантажі, включаючи каву, бавовну, какао та шкіру 85 1 Бразилія
18 лютого 1942 Olinda 4,053 53 400 пакетиків какао та інших продуктів харчування, таких як кава та рицинових бобів 46 0
19 лютого 1942 Miraflores 2,158 Фрукти 34 34 Британська імперія
21 лютого 1942 Azalea City 5,529 7806 тонн лляного насіння 38 38 США
27 лютого 1942 Marore 8,215 23 000 тонн залізної руди 39 0
17 травня 1942 Foam Паровий траулер 324 21 1
23 травня 1942 Zurichmoor Торговий пароплав 4,455 Баласт 45 45 Британська імперія
31 травня 1942 Liverpool Packet 1,188 1945 тонн товарів уряду США 21 2 Канада
3 червня 1942 Ben and Josephine Теплове рибальське судно 102 8 0 США
Aeolus 41 6 0
9 червня 1942 Kronprinsen

(пошкоджений)

Торговий теплохід 7,073 Генеральні вантажі, включаючи карбід ? 1 Норвегія BX-23A
Malayan Prince

(пошкоджений)

8,593 Генеральні вантажі ? 0 Британська імперія
24 вересня 1942 Pennmar Торговий пароплав 5,868 7500 тонн генеральних вантажів, включаючи сталь, продукти харчування і вантажівки 62 2 США SC-100
17 грудня 1942 Poitou Паровий траулер 310 22 20 Франція

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 220f. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1