Ганна Мелікян
| Ганна Мелікян | |
|---|---|
| вірм. Աննա Մելիքյան рос. Анна Меликян | |
 | |
| Ім'я при народженні | Ганна Гагіківна Мелікян |
| Дата народження | 8 лютого 1976 (48 років) |
| Місце народження | Баку, Азербайджанська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (2002) |
| Професія | кінематографістка, режисерка, сценаристка, продюсерка |
| Напрям | мелодрама, комедія |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1346885 |
 Ганна Мелікян у Вікісховищі | |
Ганна Гагіківна Мелікян (вірм. Աննա Մելիքյան; нар.. 8 лютого 1976 року, Баку) — вірмено-російська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганна Мелікян народилася 8 лютого 1976 року в Баку, вірменка, виросла в Єревані. У віці 17 років переїхала до Москви.
У середині 1990-х років Ганна Мелікян, режисер на телебаченні, писала сценарії для рекламних роликів і телевізійних програм, працювала в команді Євгенія Гінзбурга, брала участь у створенні «новорічних вогників» і шоу-програм. У 1998 році — режисер-постановник церемоній відкриття і закриття Московського Міжнародного кінофестивалю[1].
У 2002 році закінчила режисерський факультет ВДІК, (майстерня С. О. Соловйова, В. Д. Рубинчика). У 1999 році як курсова робота було знятий фільм «Полетіли» з Неллі Уваровою в головній ролі. На початку 2000-х років брала участь у випуску програми Ольги Шакіної «Путівник» (ТВЗ)[2].
Першим повнометражним фільмом став «Марс», прем'єра якого відбулася у 2004 році на Берлінському кінофестивалі. Другий повнометражний фільм «Русалка» отримав приз за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс», приз ФІПРЕССІ на Берлінському кінофестивалі і у 2008 році був номінантом від Росії на «Оскар»[3].
За фільм «Зірка» у 2014 році Ганна отримала приз за найкращу режисуру на Фестивалі «Кінотавр».
У 2015 році за фільм «Про любов» отримала на Кінотаврі два головних призи — Гран-прі за найкращий фільм і приз журі кінопрокатників[4].
Американський журнал «Variety» включив Ганну Мелікян до десятки найперспективніших режисерів світу[5].
Ганна створила кінокомпанію «Магнум», яка займається виробництвом фільмів і телесеріалів, а також пошуком і продюсуванням нових талантів.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Була одружена з продюсером Рубеном Дішдішяном, виховує доньку Олександру.
Зустрічалася з мільярдером Данилом Хачатуровим[6]
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Фільм | Режисер | Автор сценарію | продюсер | примітки |
|---|---|---|---|---|---|
| 1998 | Andante |  |
|
курсова работа | |
| 1999 | Полетіли | |
|
||
| 2000 | До запитання | |
|
||
| 2002 | Контрабас | |
|
| |
| 2004 | Марс | |
|
||
| 2004 | Прокляття клану Онассісів | |
Документальний фільм | ||
| 2007 | Русалка | |
|
||
| 2007 | Сімейка Ади | |
|||
| 2008 | Домовик | |
|||
| 2008 | М+Ж (Я Кохаю Тебе) | |
|||
| 2009 | Наречена за будь-яку ціну | |
|||
| 2010 | Назад до СРСР | |
|||
| 2010 | Рита | |
|||
| 2011 | Весілля за обміном | |
|||
| 2011 | Тільки ти | |
|||
| 2011 | Про кохання | |
|
|
короткометражний |
| 2011 | Красавчик | |
|||
| 2012 | Вийти заміж за мільйонера | |
|||
| 2012 | Схватка | |
|||
| 2013 | Любов на мільйон | |
|||
| 2013 | Там, де ти | |
|||
| 2013 | Про кохання 2 | |
|
|
короткометражний |
| 2014 | Тато напрокат | |
|||
| 2014 | Під каблуком | |
|||
| 2014 | Вірю-не вірю | |
|||
| 2014 | Щоденник Луїзи Ложкіної | |
серіал | ||
| 2014 | Такий настрій, адажіо Баха і невеликий фрагмент з життя дівчини Олени | |
|
|
короткометражний |
| 2014 | Звезда | |
|
|
|
| 2015 | Про кохання | |
|
|
|
| 2015 | Квартет | |
телесеріал | ||
| 2015 | 8 | |
|
|
короткометражний |
| 2015 | Криза ніжного віку | |
телесеріал | ||
| 2015 | Син Росомахи | |
|||
| 2017 | Про любов. Тільки для дорослих | |
|
||
| 2017 | Яна+Янко | |
|||
| 2017 | Я йду до тебе | |
|
короткометражний | |
| 2018 | Ніжність | |
|
короткометражний | |
| 2019 | Фея | |
|
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода (премія) |
|---|---|
| 2000 | Міжнародний фестиваль в Мілані — приз за найкращий фільм («Полетіли») |
| Міжнародний фестиваль в Ісмаїлії — спеціальний приз журі («Полетіли») | |
| 2001 | Мельбурнський міжнародний кінофестиваль («До запитання») |
| Міжнародний фестиваль короткометражного кіно в Клермон-Феррані, приз журі, («До запитання») | |
| Міжнародний фестиваль в Пуатьє — приз молодіжного журі за найкращий фільм («До запитання») | |
| 2007 | Молодіжна премія «Тріумф» |
| 2008 | Берлінський міжнародний кінофестиваль, премія ФІПРЕССІ, «Русалка» |
| «Золотий абрикос» міжнародний кінофестиваль у Єревані, Гран-Прі, «Русалка» | |
| Кінофестиваль у Карлових Варах, приз Незалежна камера «Русалка» | |
| Міжнародний кінофестиваль в Софії, Гран-прі, «Русалка» | |
| Кінофестиваль «Санденс», премія за найкращу режисуру, «Русалка» | |
| 2014 | Кінофестиваль «Кінотавр»: приз за найкращу режисуру, «Зірка», диплом — «Про любов 2» |
| 2015 | Кінофестиваль «Кінотавр» — головний приз за фільм «Про любов», приз журі та кінопрокатників. |
| МКФ «Subtitle» Ірландія — приз за режисуру фільму «Про любов» | |
| премія «Режисер року» за версіями журналів «Сноб» і «Interview» | |
| лауреат кінопремії «Золотий орел» за найкращий ігровий фільм («Про любов») |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Энциклопедия отечественного кино: Анна Меликян. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 17 травня 2017.
- ↑ Шакина Ольга Всеволодовна, журналист, кинокритик. КиноСоюз. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Кино-2008: большой прорыв. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Главный приз «Кинотавра» получил фильм «Про любовь». Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Фильм «Русалка» Анны Меликян выдвинут на «Оскар». Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 8 червня 2022.
- ↑ Анна Меликян и Данил Хачатуров впервые позировали фотографам вместе на афтепати фильма "Про любовь" (рос.). ru.hellomagazine.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Абдуллаева З. // Искусство кино : журнал. — 2014. — № 8 (08). — ISSN 0130-6405.
- Правда. Ру: Российская «Русалка» Анны Меликян будет бороться за «Оскар» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Anna Melikyan. Kinoglaz.FR (портал) (фр.). 2015. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 8 травня 2017.
- Меликян Анна. ProfiCinema (Интернет журнал о кино) (рос.). 2014. Процитовано 8 травня 2017.
- «На ночь глядя» [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.]. Гість Ганна Мелікян. Первый канал, Москва. 28 квітня 2016. 44 хвилини.
|
