Глан Наталія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глан Наталія Олександрівна
Народилася4 (17) січня 1904 або 1904[1]
Харків, Російська імперія
Померла12 вересня 1966(1966-09-12) або 1966[1]
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьакторка, хореографка
БатькоРжепішевський Олександр Іванович
IMDbID 0321712

Наталія Олександрівна Глан (уроджена Ржепішевська, 4 (17) січня 1904, Харків, Російська імперія — 12 вересня 1966, Москва, СРСР) — радянський хореограф, танцівниця, актриса. Як хореограф у 1920-і роки створила новий естрадний танець, в якому поєднала гротесковий малюнок рухів з побутовими жестами. Працювала з найбільшими театральними режисерами свого часу — Олександром Таїровим, Всеволодом Мейєрхольдом, Борисом Покровським.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Наталія Ржепішевська (Глан) народилася у Харкові[2] в родині архітектора Олександра Ржепішевського.[3]

Займалася в багатьох танцювальних студіях, зокрема, в студії Лева Лукіна. Дебют Глан як хореографа відбувся у 1924 р. у концертній програмі танцювальних номерів на музику Фредеріка Шопена на сцені московського Камерного театру. У своїй першій постановці Глан використовувала засоби пластичного танцю та ексцентрики. Деякі з цих танців були перенесені потім на естраду («Галантерейний» Е. Мея, «Репортер» Олександра Румнева, «Естрадна співачка» Галини Шаховської)[2].

Сприйнявши стилістику Миколи Фореггера, у своїй хореопантомимі на музику Юрія Мілютіна «Іван Маляр та чотири франта» у виконанні хореографічного відділення Технікуму сценічних мистецтв, Глан у кількох сатиричних, памфлетно-танцювальних сценках вивела на естраду типи сучасної вулиці — торговок, міліціонерів, безпритульних[2].

Глан поставила танці у спектаклях Олександра Таїрова «День і ніч» (1926), «Любов під в'язами» (1926), створила пластику у прем'єрній виставі Всеволода Мейєрхольда «Клоп» за п'єсою Володимира Маяковського (1929)[2].

На початку 1930-х років працювала у московському та ленінградському мюзик-холах. Глан ставила танці у спектаклях «Як 14-а дивізія до раю йшла», «Під куполом цирку» та ін.[2]

Танцям Глан, за зауваженням російського балетоведа Наталії Шереметьєвської, був притаманний «гострий гротесковий малюнок рухів у поєднанні з побутовими жестами». Вона «заперечувала танцювальну техніку як самоціль, прагнучи підпорядкувати її сценічній образності»[2].

У 1926 р. Глан зіграла головну роль в першому фільмі свого чоловіка Бориса Барнета і Федіра Оцепа «Міс Менді»[3]

Так само, як і її сестра Галина Шаховська, Наталія Глан дружила з Любов'ю Орловою.[3]

В останні роки життя була асистентом оперного режисера Бориса Покровського у Великому театрі. Померла у Москві. Урна з прахом похована на Новому Донському кладовищі[4] .

Родина

[ред. | ред. код]

Ролі у кіно

[ред. | ред. код]
  • Вівіан Менд, друкарка (головна роль) — «Міс Менд» (інша назва — Пригоди трьох репортерів, Б. В. Барнет, Ф. О. Оцеп, 1926)[5]
  • Подруга Вірочки — «Шахова гарячка» (короткометражний, В. І. Пудовкін, М. Г. Шпиківський, 1925)[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Catalog of the German National Library
  2. а б в г д е Шереметьевская Н. Е. Глан (Ржепишевская) Наталия Александровна. Энциклопедия циркового и эстрадного искусства. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 21 листопада 2014.
  3. а б в г Кушниров, М.А. (1998). Светлый путь, или Чарли и Спенсер. Кумиры. Москва: Терра — Книжный клуб, Олимп. ISBN 5-7390-0572-8.
  4. Фотография могилы Наталии Глан на Донском кладбище. «Где дремлют мёртвые…». Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2014.
  5. Мисс Менд (1926), архів оригіналу за 13 квітня 2021, процитовано 13 квітня 2021
  6. Шахматная горячка (1925), архів оригіналу за 13 квітня 2021, процитовано 13 квітня 2021

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ли (Черепнин А.). Глядя, как танцуют. Итоги и виды // Зрелища (журнал). — 1924. — № 89 (10 листопада). — С. 10.
  • Шереметьевская Н. Е. Танец на эстраде. — М. : Искусство, 1985. — С. 116—121.

Посилання

[ред. | ред. код]