Голкохвіст
| Голкохвіст | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Голкохвіст східний (Chaetura pelagica)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Acanthylis Boie, 1826[2] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Голкохві́ст[6] (Chaetura) — рід серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Представники цього роду мешкають в Америці[7].
Голкохвости — це невеликі серепокрильці, середня довжина яких становить 10,5—14 см, а вага 13,8—28 г. Верхня частина тіла у них рівномірно темна, за винятком більш світлого надхвістя, у деяких видів верхні покривні пера хвоста також світлі. Нижня частина тіла також переважно темна, за винятком світлих горла і грудей, у деяких видів нижні покривні пера хвоста також світлі. Форма крил типова для голкохвостів: крайні першорядні махові пера помітно дугоподібні, внутрішні першорядні і другорядні махові пера щільно прилягають один до одного. Хвіст у голкохвостів відносно короткий, прямий, стрижні стернових пер на кінці виступають у вигляді «голок», через що птахи і отримали свою назву.
Голкохвости поширені переважно в Неотропіках, однак східні і сірочереві голкохвости гніздяться в Північній Америці, а взимку мігрують в Центральну і Південну Америку. Ці птахи, як і інші серпокрильці, живляться комахами, яких ловлять в польоті. Більшість голкохвостів використовують будівлі як місця гніздування, особливо часто вони гніздяться в димових трубах і підземних тунелях. Гнізда у гілкохвостів дуже схожі, вони робляться з тонких гілочок, скріплених за допомогою слини, і прикріплюються до вертикальної поверхні.
Виділяють одинадцять види:[8]
- Голкохвіст сірогузий (Chaetura cinereiventris)
- Голкохвіст анапайський (Chaetura spinicaudus)
- Голкохвіст антильський (Chaetura martinica)
- Голкохвіст коста-риканський (Chaetura fumosa)[9]
- Голкохвіст еквадорський (Chaetura egregia)
- Голкохвіст східний (Chaetura pelagica)
- Голкохвіст сірочеревий (Chaetura vauxi)
- Голкохвіст колумбійський (Chaetura chapmani)
- Голкохвіст темночеревий (Chaetura andrei)
- Голкохвіст південний (Chaetura meridionalis)[10]
- Голкохвіст вохристогузий (Chaetura brachyura)
З пізньоміоценових відкладень Угорщини відомий також викопний вид Chaetura baconica[11].
Наукова назва роду Chaetura походить від сполучення слів дав.-гр. χαιτη — волосся і ουρα — хвіст.[12]
- ↑ J.F. Stephens: Genus XLI. – Chaetura mihi.. W: G. Shaw: General zoology, or Systematic natural history. T. 13: Aves. Cz. 2. London: Printed for G. Kearsley, 1826, s. 76.
- ↑ F. Boie. Generalūbericht der ornithologischen Ordnungen, Familien und Gattungen. „Isis von Oken”. 1826, ss. kol. 971, 1826.
- ↑ L. Guilding. Observations on the Zoology of the Caribaean Islands. „The Zoological Journal”. 3, s. 407, 1807.
- ↑ C.W.L. Gloger: Gemeinnütziges Hand- und Hilfsbuch der Naturgeschichte. Breslau: A. Schulz, 1841, s. 353.
- ↑ E.Ch.S. Baker. Hand-list of the "Birds of India.". „The Journal of the Bombay Natural History Society”. 28 (2), s. 321, 1822.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ D.W. Winkler, S.M. Billerman & I.J. Lovette: Swifts (Apodidae), version 1.0. W: S.M. Billerman, B.K. Keeney, P.G. Rodewald & T.S. Schulenberg (red.): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2020. DOI:10.2173/bow.apodid1.01. [dostęp 2020-08-10].
(необхідна підписка)
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 листопада 2022.
- ↑ Chaetura fumosa у базі Avibase.
- ↑ Chaetura meridionalis у базі Avibase.
- ↑ Boev, Zlatozar (2000). The Presence of Apus baranensis Janossy, 1977, (Aves: Apodidae) in the Late Pliocene of Bulgaria. Acta Zoologica Bulgarica. 52 (2): 43—52.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 98. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Phil Chantler, Gerald Driessens: Swifts — A Guide to the Swifts and Tree Swifts of the World. Pica Press, Mountfield 2000, ISBN 1-873403-83-6
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |