Гомелько Артем Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Артем Гомелько
Артем Гомелько
Артем Гомелько
Особисті дані
Повне ім'я Артем Вікторович Гомелько
Народження 8 грудня 1989(1989-12-08) (34 роки)
  Жодино, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР
Зріст 192 см
Вага 80 кг
Прізвисько Ютуб[1]
Громадянство Білорусь Білорусь
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб вільний агент
Юнацькі клуби
2004—2007 Білорусь «Торпедо» (Ж)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006—2007 Білорусь «Торпедо» (Ж) 2 (-5)
2008—2012 Росія «Локомотив» (М) 1 (-3)
2010 → Білорусь «Нафтан» 22 (-20)
2011 → Білорусь «Торпедо-БелАЗ» 12 (-17)
2013—2014 Білорусь «Граніт» (М) 42 (-28)
2015—2016 Білорусь «Слонім» 44 (-67)
2017 Білорусь «Смолевичі-СТІ» 2 (-1)
2019—2020 Білорусь «Смолевичі» 23 (-22)
2020—2021 Вірменія «Лорі» 13 (-12)
2021 Білорусь «Слуцьк» 11 (-18)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007—2011
2011 		Білорусь Білорусь (U-21)
Білорусь Білорусь (U-23) 		11 (-8)
4 (-5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Артем Вікторович Гомелько (біл. Арцём Віктаравіч Гамялько; нар. 8 грудня 1989, Жодино, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський футболіст, воротар.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮШОР БелАЗ. Перший тренер - Михайло Дем'янович Русак. У 2005-2007 роках грав за жодинське «Торпедо». У грудні 2007 року, після того, як воротареві виповнилося 18 років, набув чинності його 5-річний контракт із московським «Локомотивом». Воротар добре проявив себе на зборі у столичному клубі та справив сприятливе враження на керівництво залізничників, отримав позитивні відгуки тодішніх президента «Локомотива» Юрія Сьоміна та тренера воротарів Сергія Овчинникова. 22 червня 2011 року дебютував у складі команди у матчі проти ЦСКА (1:3). Сезон 2010 року провів на правах оренди в новополацькому «Нафтані», був основним воротарем новополоцького клубу. По закінченні сезону 2010 повернувся в «Локомотив». У другій половині 2011 року грав на правах оренди в жодинському «Торпедо-БелАЗ». 11 вересня 2011 року в домашньому матчі проти могильовського «Дніпра» невдало взяв м'яч, який суперники повернули за принципом «чесної гри» і відправили у власні ворота (підсумковий рахунок 1:1).

Сезон 2012 року провів у молодіжному складі «Локомотива». У лютому 2013 року вільним агентом підписав контракт із клубом «Граніт». У сезоні 2013 року боровся за місце основного воротаря з Родіоном Сямуком, а в сезоні 2014 року став основним воротарем мікашевицького клубу й допоміг їй виграти Першу лігу. У лютому 2015 року продовжив контракт з «Гранітом»[2]. З командою готувався до сезону 2015 року, але в березні 2015 року його контракт з мікашевицьким клубом розірвали[3] (у гравця виникли проблемами зі здоров’ям).

У грудні 2015 року перебрався до «Городеї»[4], але через місяць розірвав контракт[5] і вирушив до «Слоніма», який виступав у Першій лізі[6]. 2 липня 2016 року відзначився голом у воротах «Смолевичі-СТІ», після підключення на подачу з кутового[7].

У 2017 році перейшов до «Смолевичів-СТІ».

У лютому 2017 року стало відомо, що Гомелько увійшов до тренерського штабу клубу «Смолевичів» як тренер воротарів[8][9]. При цьому у сезоні 2017 років двічі виходив як польовий гравець.

У червні 2019 року знову виходив на поле за «Смолевичів», ставши гравцем основного складу. Грав і в сезоні 2020 року, коли клуб повернувся до Вищої ліги.

У вересні 2020 року перейшов до вірменського клубу «Лорі»[10]. Як основний воротар грав за команду до квітня 2021 року, після чого «Лорі» знявся з чемпіонату Вірменії.

У червні 2021 року повернувся до Білорусі, де підписав контракт зі «Слуцьком»[11].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

З 2006 року виступав за юнацьку збірну Білорусі, в складі якого став переможцем меморіалу Гранаткіна 2007 року. Був заявлений за молодіжну збірну Білорусі на чемпіонатах Європи 2009 у Швеції та 2011 у Данії (бронзовий призер), проте жодного разу не виходив на поле. Виступав за олімпійську збірну Білорусі у товариських матчах, але в підсумку не потрапив на Олімпіаду 2012 року в Лондоні.

29 березня 2011 року викликався до національної збірної Білорусі на товариський матч, який відбувся на стадіоні Ататюрка в Анталії проти Канади, але не зіграв у ньому жодної хвилини.

Досягнення[ред. | ред. код]

молодіжна збірна Білорусі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Артем Гомелько, имея предложения от клубов белорусской «вышки», выбрал «Гранит». Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
  2. ↑ Дмитрий Климович и Павел Кирильчик стали игроками "Гранита" [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Гомелько покинул "Гранит", Гаврилов подпишет соглашение с клубом [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ "Городея" подписала Артема Гомелько и продлила контракты с семью игроками [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Артем Гомелько расторг контракт с "Городеей" через месяц после заключения [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Сборная Беларуси, выигравшая мемориал Гранаткина в 2007-м. Что с нею стало. Tribuna.com (рос.). 23 березня 2016. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 13 серпня 2017.
  7. ↑ Гол вратаря "Слонима" Артема Гомелько в ворота "Смолевичей-СТИ" (ВИДЕО) [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Гомелько стал тренером вратарей в «Смолевичах-СТИ» [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Футбол. Дмитрий Молош назначен главным тренером ФК "Смолевичи"-СТИ [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Гомелько подписал контракт с армянским "Лори" [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Артем Гомелько перешел в "Слуцк" [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гомелько_Артем_Вікторович&oldid=36152452