Горбатий Іван Романович
| Горбатий Іван Романович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 18 липня 1934 Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, СРСР | |||
| Помер | 2 липня 1990 (55 років) Тернопіль, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | журналіст, літературний критик, поет | |||
|
| ||||
Горбатий Іван Романович (18 липня 1934, с. Заруддя, нині Збаразького району Тернопільської області — 2 липня 1990, м. Тернопіль) — український поет, журналіст, літературний критик. Член Національної спілки письменників України (1999, посмертно).
Іван Горбатий народився 18 липня 1934 р. в селі Заруддя на Збаражчині. Навчався в місцевій семирічній школі, згодом у Колодненській середній школі, яку закінчив 1953 р. Цьому ж року вступив до філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Через матеріальну скруту, перевівся зі стаціонарного на заочне навчання.
З 1954 р. по 1957 р. проходив дійсну військову службу на Кавказі. Після звільнення в запас завідував читальнею, клубом у рідному селі Заруддя.
Рано почав друкуватися в журналах: «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Прапор», «Україна», «Ранок».
У 1959 р. переїхав із сім'єю до Тернополя Роботу журналіста поєднував із навчанням в університеті, яке завершив у 1967. Того ж року мала вийти перша збірка поезвй «Мередіан долі», проте через позитивні рецензії Горбатого на «Собор» Олеся Гончара збірка так і не вийшла.
30 червня 1990 р. стався нещасний випадок — невправний велосипедист збив поета з ніг, а 2 липня І. Горбатий помер.
26 січня 1951 року у «Вільному житті» опублікований перший вірш поета — «На занятті агрогуртка»[1].
Разом з В. Маняком, Б. Мельничуком, В Тимченком І. Горбатий — автор розділу про Тернопільську область у книзі-меморіалі «Вінок безсмертя» (К.: Політвидав України, 1987).
У співавторстві з Богданом Мельничуком у книзі «Дзвони пам'яті» опублікував (1990) уривки з документальної повісті «Лелеки над колисками» про трагедію під час Другої світової війни у с. Молотків Лановецького району.
Працював у газеті «Вільне життя» літературним редактором. Не зважаючи на важку хворобу серця, погодився стати відповідальним секретарем першої в Україні обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка, підтримував Народний Рух України, «Меморіал».
Горбатий Іван Романович — автор численних публікацій у періодиці України, поезій у колишніх збірках «Ніжний кремінь» (1989) і «Допоки я живу» (1994). 1988 вийшла його збірка віршів «На вістрі сльози».
У 1994 р. в Києві у видавництві «Український письменник» вийшла спільна посмертна збірка І. Горбатого і Василя Ярмуша «Допоки я живу».
Перше окреме видання поезій Івана Горбатого «На вістрі сльози» побачило світ у 1998 р.
Обласна організація Національної Спілки письменників України одноголосно І. Горбатого прийняла в свої члени (посмертно).
У рідному селі поета, Зарудді, на приміщені школи 10 листопада 1995 р. відкрито меморіальну дошку-барельєф.
- ↑ Ониськів, М., Бобрівець, М. Редакційний денник: 1939—2009 // Головна газета Тернопілля («„Вільне життя“ — 70») / Ред.-упоряд.: Ліля Костишин, Михайло Ониськів, художнє забезпечення — Ігор Максимлюк. — Тернопіль, 2009. — С. 11. — ISBN 978-966-528-310-2.
- о. Р. Сливка. Горбатий Іван Романович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
|
Це незавершена стаття про Тернопільську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |