Гресь Алла Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алла Гресь
Особисті дані
Повне ім'я Гресь Алла Василівна
Народження 13 березня 1952(1952-03-13) (72 роки)
  Сіверськ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
Хокей на траві:
1977—1979 СРСР «Спартак» К ? (?)
1980—1982 СРСР «Колос» Б 31+ (5+)
1983 СРСР «Ритм» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
Хокей на траві / індорхокей:
1983—1995 СРСР / Білорусь «Ритм»
1996—2000 Україна Україна
1996—2000 Україна «Динамо» С
Футбол / футзал:
2003— Україна «Атекс-СДЮШОР №16»
2005—2011 Україна СК «НУХТ»
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

А́лла Васи́лівна Гре́сь (13 березня 1952, Сіверськ, УРСР) — українська хокеїстка на траві та тренерка з ігрових видів спорту. Заслужений тренер України та Республіки Білорусь (1986). З 2002 року — засновниця та очільниця жіночого футбольного клубу «Атекс-СДЮШОР №16».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Початок спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

Народилася в селі Яма (нині — місто Сіверськ), що на Донеччині, де й почала грати в футбол у компанії хлопців. 1970 року вступила до Київського інституту фізичної культури, обравши за спеціалізацію волейбол. З 1971 року грала в футбольній команді «Ентузіаст» під проводом Георгія Козачища, однак вже наступного року жіночий футбол в СРСР було заборонено як «шкідливий для жіночого організму» вид спорту. Після закінчення інститут Алла Гресь працювала викладачкою з волейболу в Ірпінській ДЮСШ[1].

В рамках підготовки до Літніх Олімпійських ігор 1980 року Спорткомітетом СРСР було прийняте рішення щодо розвитку в країні хокею на траві. 1977 року в Києві було засновано хокейний клуб «Спартак», до лав якого увійшли деякі колишні футболістки «Ентузіаста», серед яких була і Алла Гресь. 1979 року відбувся перший чемпіонат СРСР з хокею на траві серед жінок, у якому київські «спартаківки» зайняли останнє місце та розпрощалися з класом найсильніших[2].

1980 року Алла Гресь перейшла до лав бориспільського «Колоса», що дебютував у першій лізі та одразу ж здобув «золото» чемпіонату, випередивши харківський «Авіаінститут». У дебютному вищоліговому сезоні Гресь провела 31 поєдинок та відзначилася 5 закинутими м'ячами, а 1982 рік розпочала в ролі граючої тренерки, допомагаючи наставнику «Колоса» Лодіару Ігнатьєву[2].

Тренерська діяльність

[ред. | ред. код]

Здобувши тренерський досвід у бориспільському «Колосі», Алла Гресь вирушила до Білорусі, де очолила гродненський «Хімік», що згодом змінив свою назву на «Ритм». Гресь стала першою, хто почав вибудовувати клубну вертикаль від ДЮСШ до головної команди, що досить швидко дало позитивні результати. 1985 року гродненки здобули «срібло» першої ліги чемпіонату СРСР та право змагатися з найсильнішими командами країни. Найвищим успіхом білорусок у чемпіонатах СРСР стала 5 позиція у 1989 році, а наступного року хокеїстки «Ритму» дійшли до фіналу Кубка країни, що дозволило команді брати участь у єврокубках. 1991 року разом з гродненською командою Гресь здобула перемогу в розіграші Кубка володарів кубків з хокею на траві. Після отримання Білоруссю незалежності, «Ритм» став беззмінним переможцем національних змагань.

1995 року, через сімейні обставини та зміну міського керівництва Гродна, тренерка вирішила повернутися до України, де одразу ж взялася до роботи, очоливши національну збірну з хокею на траві та сумське «Динамо». На чемпіонаті Європи 1999 збірна України під проводом Гресь посіла 7-ме місце серед 12-ти команд, а на клубному рівні найбільшим успіхом «Динамо» стала участь у фіналі єврокубкових змагань. По закінченню континентальної першості тренерка вирішила залишити хокей на траві через відсутність перспектив розвитку цього виду спорту в Україні.

Повернення до футболу

[ред. | ред. код]

2002 року Алла Гресь почала збирати дівчаток-початківиць для участі у змаганнях «Діти — олімпійська надія України». Ініціативу тренерки підтримала голова Конгресу ділових жінок Валентина Шевченко, яка посприяла організації жіночого футбольного клубу на базі СДЮШОР № 16 міста Києва. Наприкінці року Гресь очолила команду «ЦСК-ГПЖУ», яка з наступного року змінила свою назву на «Атекс». Окрім тренерської роботи, Алла Гресь виконувала роль президентки та головної ідеологині футбольного клубу. Протягом 20032004 років команда перебувала на дні турнірної таблиці, однак згодом результати покращилися, а футболісток київської команди почали залучати до ігор юнацької та молодіжної збірних України. На жаль, через фінансові труднощі «Атекс» змушений був пропустити чемпіонат України 2008 року, однак вже наступного року команда знову повернулася до змагань. Протягом 20082009 років команда Алли Гресь, виступаючи під назвою СК «НУХТ», здобула «срібло» та «бронзу» чемпіонату України з футзалу. Найвищим досягненням «Атекса» стало 5-те місце серед 9-ти команд у чемпіонаті 2010 року.

Протягом 20072015 років Алла Гресь обіймала посаду голови Футбольної асоціації жінок міста Києва[3].

Не маючи гідної спонсорської підтримки, «Атекс» був приречений на роль аутсайдера, з року в рік займаючи останній рядок турнірної таблиці. Сезон 2018/19 команда вперше в історії розпочала у першій лізі. У жовтні 2018 року Алла Гресь поступилася президентським кріслом «Атекса» турецькому бізнесмену Сулейману Тюрку[4], зосередившись на виконанні тренерських обов'язків.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]
Клубні трофеї
Тренерські здобутки (хокей на траві / індорхокей)
Тренерські здобутки (футзал)
Особисті досягнення

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Алла Гресь протягом багатьох років вболівала за київське «Динамо» і навіть змушена була продати біля стадіону свій плащ, аби потрапити на один з єврокубкових матчів[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ірпінській ДЮСШ виповнилося п`ятдесят!. «Буча». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  2. а б Эра «Колоса»: 1980—1991 (рос.) . «Легенды советского травяного хоккея». Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 2 березня 2019.
  3. Жіночий футбол. Офіційний сайт ФФК. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  4. Турок стал президентом киевского футбольного клуба (рос.) . «Вести». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  5. Футбол и женщины: Просто главное – победа (рос.) . «The Devochki». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  6. Н. И. Ожогин, А. А. Богурин, А. Л. Флёрко. История развития хоккея на траве на Гродненщине // Историко-теоретические, философские и социально-педагогические аспекты физического воспитания и спорта. — С. 40-44. Архівовано з джерела 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  7. Боевые подруги футболистов берегут шоколад (рос.) . «Город Киев». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Інтерв'ю