Шевченко Валентина Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шевченко Валентина Семенівна
Шевченко Валентина Семенівна
Голова Президії Верховної Ради УРСР
листопад 1984 — 4 червня 1990
Попередник: Ватченко Олексій Федосійович
Спадкоємець: посада була ліквідована
 
Партія: КПРС
Науковий ступінь: Candidate of Sciences in Pedagogy[d]
Народження: 12 березня 1935(1935-03-12) (82 роки)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Національність: українка
Автограф: Valentyna Shevchenko Signature 1989.png
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден Жовтневої Революції Орден Дружби народів

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Шевче́нко Валенти́на Семе́нівна (уроджена Соляник; нар. 12 березня 1935(19350312), Кривий Ріг) — компартійний та державний діяч УРСР, за часів незалежності України — громадський діяч. Кандидат педагогічних наук (1972). Член ЦК КПУ у 1976 — 1990 р. Член Політичного бюро ЦК КПУ у березні 1985 — червні 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9-11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Член ЦК КПРС у 1986 — 1990 р.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилась 12 березня 1935 р. у Кривому Розі, Дніпропетровської області в родині шахтаря з українського козацького роду Соляників. Представники роду Соляників у юридичних документах, пов'язаних з цим регіоном, згадуються вже в середині XVIII ст.

З 1954 р. — старша піонервожата, вчитель географії Криворізької середньої школи, секретар Криворізького міського комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області.

Член КПРС з 1957 року.

У 1960 році закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет.

У 1960 — 1962 р. — секретар Дзержинського районного комітету КПУ міста Кривого Рогу.

У 1962 — 1969 р. — секретар і завідувач відділом ЦК ЛКСМ України.

У 1969 — 1972 р. — заступник міністра освіти Української РСР.

У 1972 — 1975 р. — голова Президії Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

У 1975 — 1985 р. — заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР.

З 22 листопада 1984 р. до 27 березня 1985 р. — в.о., а з 27 березня1985 р. до 4 червня1990 р. була Головою Президії Верховної Ради Української РСР.

Народний депутат України трьох скликань.

У 1986 р. будучи головою Президії Верховної Ради УРСР підписала наказ про створення двох нових районів — Згурівського у Київській області і Брусилівського у Житомирській, з метою розселення біженців з Чорнобильської зони.

З 1991 р. — на пенсії.

З вересня 1997 р. — на громадській роботі. Очолювала Національний фонд «Україна—дітям», Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури, спорту та туризму.

З 2002 року — голова Конгресу ділових жінок України.

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Кандидат педагогічних наук.

Джерела[ред.ред. код]