Джозеф Грімальді
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
| Джозеф Грімальді | |
|---|---|
| англ. Joseph Grimaldi | |
 | |
| Народився |
18 грудня 1778[1][2][3] або 1779[4][5][…] Лондон, Королівство Велика Британія |
| Помер |
31 травня 1837[1][2][3] Лондон, Сполучене Королівство |
| Поховання | Парк Джозефа Грімальді |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | танцюрист, клоун, співак, артист цирку, актор театру, ентомолог, актор, мім |
| Галузь | театр[7], акторське мистецтво[7], танець[7] і pantomimed[7] |
| Знання мов | англійська[1][7] |
| Заклад | Королевский театр Ковент-Гарден |
| Роки активності | 1780 — 1823 |
| Батько | Joseph Grimaldid[8] |
| Діти | J. S. Grimaldid |
Джозеф Грімальді (англ. Joseph Grimaldi, 18 грудня 1778, Лондон — 31 травня 1837, Лондон) — англійський актор, батько сучасної клоунади, один з найвідоміших клоунів Англії, що вважається першим клоуном з білим (європейським) обличчям[9]. Саме виступи Грімальді зробили Клоуна, як персонажа, центральною фігурою британських арлекінад.
Біографія[ред. | ред. код]
Сім'я та дитинство[ред. | ред. код]
Грімальді народився в одному з лондонських районів в сім'ї італійця, синьйора Джузеппе (Джозефа) Грімальді[10], що мав в лондонських театральних колах прізвисько Залізноногий (англ. Iron legs), пантоніміста, циркового художника і балетмейстера театру «Друрі-Лейн»[11]. Матір'ю маленького Джозефа була Ребекка Брукер, танцівниця кордебалету. Батько Грімальді помер в 1788 році, залишивши родину в боргах, коли Джозефу було всього дев'ять років. У віці менше двох років Джозеф вперше грає невелику роль на сцені лондонського театру «Друрі-Лейн», а у віці менше трьох років він періодично починає виступати на сцені театру «Садлерс Веллс».
Досягнувши юнацького віку, Грімальді закохується в дочку власника театру «Садлерс Уеллс» і одружується з нею. Через вісімнадцять місяців Марія Грімальді вмирає під час пологів. Грімальді знаходить розраду в роботі, і, через деякий час, одружується ще раз. Згодом його син, Джозеф Семюель Грімальді, приєднається до сімейного театральної професії, проте у віці тридцяти років зіп'ється і помре.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Грімальді вважається неперевершеним в амплуа клоуна-міма, досягнувши оглушливого успіху в постановці Королівського театру Ковент-Гарден «Казки матінки Гуски» і закріпивши згодом свій успіх в інших постановках.
У своїй справі Джозеф Грімальді став беззастережним новатором, оскільки його персонаж — клоун по імені Джой (Joey; гра слів від англ. Joy — радість) був, для того часу, сучасним клоуном, амплуа якого, проте, грунтувалося на традиційній ролі простака і дурника, що йшла ще з часів комедії дель арте. Грунтуючись на цьому новаторство, персонаж Грімальді стає центральним персонажем арлекінада. Його комедійна грація була незвичайна, він добре придумував візуальні трюки і буфонади, вміло викликаючи сміх публіки. На час, коли стають популярні мюзик-холи, Грімальді вводить в театр жіночу пантоміму, а також заводить традицію безпосередньої участі присутньої публіки в поданні.
Знаменитий в англомовному світі «анекдот про сумне клоуна» (в якому доктор радив клієнтові різні способи виходу з важкої депресії, і в підсумку порекомендував сходити на виставу одного клоуна, після чого клієнт зізнався, що він і є той самий клоун) спочатку розповідали про сам Грімальді[12].
Вихід на пенсію[ред. | ред. код]
.jpg)
Поступово вік дає про себе знати, і, страждаючи від різних хвороб, Грімальді йде зі сцени. У своїй прощальній промові він говорив своїм слухачам: До 1828 року Грімальді повністю розоряється, і в театрах «Ковент Гарден» і «Садлер Уеллс» проходять благодійні вистави, що ставлять собі за мету зібрати грошей на проживання Грімальді. Фондом «Друрі-Лейн» йому була призначена пенсія в 100 фунтів стерлінгів на рік.
В останні роки життя Джозеф Грімальді ледь міг ходити, і багато часу проводив в лондонській таверні під назвою Cornwallis Tavern. Власник таверни Джордж Кук вечорами відносив його додому.
Грімальді, ставши калікою, граючи на сцені, помер в ніч на 31 травня 1837 року. Газета London Illustrated News в некролозі на його смерть написала: «Грімальді мертвий, і не залишив собі рівних. Ми боїмося, що дух пантоміми втрачений» (англ. Grimaldi is dead and hath left no peer. We fear with him the spirit of pantomime has disappeared).
У своєму заповіті Джозеф Грімальді просив, щоб після його смерті він був обезголовлений перед похованням, нібито через страх поховання живцем[13].
Могила Джозефа Грімальді знаходиться в парку Джозефа Грімальді (раніше у дворі каплиці Сент-Джеймс), на Пентонвілл-роуд в Іслінгтон. На будівлі в Granville Road є синя табличка на згадку, що він колись жив неподалік.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=49542
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Trove — 2009.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ International Clown Hall of Fame — History of Clowning. Архів оригіналу за 24 травня 2010. Процитовано 17 березня 2020.
- ↑ London's Lost Theatres of the Nineteenth Century Erroll Sherson pp. 26-7 (Ayer Publishing, 1972) ISBN 0-405-08969-4
- ↑ Театральная энциклопедия
- ↑ Tommy Harrison. Finding God in the Valleys: Sermon Illustrations, Devotionals and Prayers. — AuthorHouse, 2006. — P. 10. — 180 p. — ISBN 9781425955793.
- ↑ Joe Grimaldi, his life and theatre Richard Findlater p. 42 (Cambridge University Press, 1979) ISBN 978-0-521-29407-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Джозеф Гримальди у Енциклопедії Британника.
- Joseph Grimaldi (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 26 серпня 2011.
- «Boz» (Ed.) (Чарльз Диккенс), Memoirs of Joseph Grimaldi, з Internet Archive (отсканированная книга з #оригінальний ілюстраціями)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
|
