Перейти до вмісту

Клоун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рудий клоун

Клоун, бла́зень (англ. clown) — смішні виконавці характерного гротескного вигляду: у кольорових перуках, обличчя вкрито гримом, вдягнені у чужоземний одяг, у незвичайно великому взутті, і т. д., розважають глядачів, кумедні та жартівливі. Клоуни існують в культурах будь-якого часу і місця, тому що вони відповідають деяким потребам, що глибоко вкорінилися в людській натурі: вони мають право порушувати певні табу, висміювати владу та суспільство, звичаї та повсякденність. У сучасному значенні терміна — цирковий, естрадний чи театральний артист, що використовує прийоми гротеску та буфонади. Професійна діяльність клоуна називається клоунадою. Споріднені визначення: блазень, гаер, паяц, дурень тощо.

Образ

[ред. | ред. код]

Головною рисою поведінки клоуна є порушення правил, що може зображатися як майстерність, винахідливість (коли клоун зумисне робить не так, як очікується) або дурість (коли вдає, що не знає як робити правильно). Клоун при цьому не соромиться своїх дій, він демонструє свободу і задоволений собою, хоч би що з ним не відбувалося[1].

Клоун завжди має риси зовнішності, що приховують риси актора. Це може бути костюм, грим, маска. Клоунський одяг зазвичай непропорційний: замалий або завеликий. Він може використовуватися несподіваним чином: у капелюсі зберігаються предмети, черевик слугує молотком тощо[1].

У сучасному цирковому та естрадному мистецтві клоуни працюють, як правило, парами або групою (стійка традиційна клоунська пара «рудий» та «білий» клоуни). При сольному виступі партнером «рудого» клоуна може виступати шпрехшталмейстер або уніформіст; у естрадній виставі публіка в залі або окремий глядач.

Клоунада

[ред. | ред. код]

Клоунада поєднує елементи музики, танців, пантоміми, гімнастики, дресирування тощо. Клоуни як правило працюють у різних жанрах, але можуть мати спеціалізації: буфонадна (виконання розмовних або мімічних сценок), килимна клоунада (виконання жартівливих сценок у перервах між головними цирковими), музична, акробатична, дресурна клоунада[2].

Клоун — одна з найдемократичніших і водночас найскладніших і універсальних спеціалізацій актора. Історія не знає прикладів освоєння жанру клоунади трагічними артистами; проте зворотні приклади не настільки вже й рідкісні. Багато видатних клоунів (у тому числі циркових) добивалися значних успіхів в кінематографічних і театральних ролях трагічного репертуару (Юрій Никулін, Леонід Єнгібаров, В'ячеслав Полунін[ru]).

Історія

[ред. | ред. код]
Фігурка священного блазня хопі

Історично діяльність, яку можна ототожнити з клоунадою, характерна різним сезонним святам, карнавалам. Персонажі з навмисно невирішеними, суперечливими та конфліктними характеристиками, поведінкою, відображають непостійність, перебування між протилежностями. Наприклад, такими є священні блазні в хопі та зуні[3].

Попередниками клоунів у Стародавній Греції були лисі огрядні скоморохи, що виступали як другорядні фігури, пародіюючи дії серйозніших персонажів. Давньоримські клоуни одягали гостроверхий капелюх та строкату клаптикову мантію, слугуючи об'єктом усіх трюків та знущань своїх колег-акторів[4]. У китайській опері існували персонажі з пофарбованим обличчям фуцзін і фумо, де один грає дурня, а інший блазнює навколо[5].

Клоунада була загальною рисою виступів середньовічних менестрелів та жонглерів, але клоун як окрема роль з'явився тільки в пізньому Середньовіччі, коли мандрівні артисти прагнули наслідувати витівки придворних і фестивальних блазнів. Мандрівні трупи італійської комедії дель арте створили одного з найвідоміших і найвитриваліших клоунів усіх часів, Арлекіна, у другій половині XVI століття. Арлекін починав як комічний камердинер, або блазень, але незабаром перетворився на акробатичного трюкача, одягненого в чорну маску доміно. Спочатку створений за прикладом Арлекіна, французький П'єро пом'якшувався та ставав сентиментальним. Пантомім Жан-Батист-Гаспар Дебюро втілив цього персонажа на початку XIX століття та створив образ закоханого сумного клоуна[4].

Саме слово «клоун» може походити з різних мов: ісландське klunni, шведське kluns, данське klunt, північнофризьке klönne, голландське kloen. Але всі ці приклади стосуються значень «незграба» чи «невдаха». Теорія про те, що воно походить від латинського colonus — «колон», «селюк», менш імовірна. Значення «професійний дурень, блазень» засвідчено приблизно в 1600 році в англійській мові[6]. Спочатку так називався комічний персонаж англійського середньовічного театру, споріднений з Арлекіном, Полішинелем, Гансвурстом тощо. Це був грубуватий та невмілий сільський парубок, що служив об'єктом кепкувань міських жителів. Роль Клоуна була насичена грубуватими жартами; у її виконанні традиційно був сильний момент імпровізації. Дуже скоро Клоун проник за кордони комедії; наприклад, Вільям Шекспір часто вводить цього персонажа у свої трагедії. Це блазень Дане з собакою у «Двох веронцях»; блазень Башка та його партнер констебль Тупиця у «Марних зусиллях кохання», окрім персонажів, які мають окремі клоунські риси[2].

Мандрівні англійські актори XVII століття зумовили появу сценічних клоунів у Німеччині, серед яких були такі популярні персонажі, як Пікельхеррінг. Цей персонаж носить завеликі черевики, жилет і капелюх[4].

Найпершим зі справжніх циркових клоунів був Джозеф Грімальді, який вперше з'явився в Англії в 1805 році. Клоун Грімальді, якого ласкаво називали «Джої», спеціалізувався на класичних фізичних трюках: акробаті, падінні з ніг на голову та фарсі. У 1860-х роках з'явився низькокомічний блазень на ім'я Огюст, який мав великий ніс, мішкуватий одяг, велике взуття та неохайні манери. Він працював з білолицим клоуном і завжди псував останньому трюк, з'являючись у невідповідний час[4].

У США з 1946 (але особливо з 1960-х) був популярний персонаж, клоун Бозо з характерним білим обличчям, лисиною і пасмами рудого волосся, що стирчать врізнобіч. Він з'являвся в виконанні різних артистів у виставах, на телешоу до 1990-х років[7].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]
Цирк клоуна Бозо, 1968 р.

Образ клоуна двоїстий. Він може бути незалежним безтурботним жартівником, який ігнорує правила і діє так, як йому заманеться. Або ж незграбою і невдахою, який робить усе неправильно[8]. Глядачі сміються з клоуна, проте і він може сміятися з них. В опері Руджеро Леонкавалло 1892 року «Паяци» клоун нарікає, що його завдання — сміятися, навіть якщо йому боляче, та вбиває свою дружину[9]. З іншого боку винахідливий клоун Коко — це один з найраніших персонажів анімації, що з'явився в мультфільмах Макса Флейшера ще у 1918 році[10][11]. Жвавий і веселий клоун Рональд Макдональд тривалий час був маскотом фастфудів McDonald's[12]. Популярним клоуном оптимістичного характеру у СРСР був Олег Попов. Український актор Сергій Гладков відомий роллю вусатого клоуна в тележурналі «Каламбур»[13].

З 1980-х років став популярним образ страшного клоуна, що ховає за своєю маскою горе чи ненависть[8]. Певний внесок у розвиток страшних клоунів зробив серійний убивця Джон Вейн Гейсі в 1978 році, що працював клоуном і створив серію картин із ними, перебуваючи в камері смертників. Його часто називають прообразом Пеннівайза з роману жахів Стівена Кінга «Воно» (1986), де в подобі клоуна постає зла надприродна істота[9]. Страшні й жорстокі клоуни виступають антагоністами в таких фільмах, як «Опівнічний клоун» (1999), «Будинок 1000 трупів» (2003), «Останній цирк» (2010), «Жахаючий» (2016). Іноді поєднуються жахи й комедія, як у «Клоуни-вбивці з космосу» (1988)[14].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Dieffenbacher, Joe (14 січня 2021). Clown: The Physical Comedian (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 230—232. ISBN 978-1-350-14141-4.
  2. 1 2 Близнюк, Андрій (2001). Клоунада / Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври. с. 254.
  3. ↑ Werness, Hope B. (1 січня 2003). Continuum Encyclopedia of Native Art: Worldview, Symbolism, and Culture in Africa, Oceania, and North America (англ.). A&C Black. с. 63. ISBN 978-0-8264-1465-6.
  4. 1 2 3 4 Clown | Definition, History, & Facts | Britannica. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2025. Процитовано 24 грудня 2025.
  5. ↑ Li, Xifan (3 жовтня 2022). A General History of Chinese Art: From the Five Dynasties to the Yuan Dynasty (англ.). Walter de Gruyter GmbH & Co KG. с. 146. ISBN 978-3-11-079094-8.
  6. ↑ Clown - Etymology, Origin & Meaning. etymonline (амер.). Процитовано 25 грудня 2025.
  7. ↑ Bozo, America’s Favorite Clown | Classic Chicago Magazine. classicchicagomagazine.com (амер.). 18 січня 2025. Процитовано 25 грудня 2025.
  8. 1 2 May 8; Comments, 2017 | David Carlyon |. American Clowns: Performance, History, and Cliché. Smithsonian Folklife Festival (амер.). Процитовано 24 грудня 2025.
  9. 1 2 A surprising history of the creepy clown. www.bbc.com (брит.). 19 жовтня 2016. Процитовано 24 грудня 2025.
  10. ↑ ‘Out of the Inkwell: The Silent Cartoons of Max Fleischer’ Heads to MoMI. Animation World Network (англ.). Процитовано 25 грудня 2025.
  11. ↑ Watch Restored Versions of Classic Fleischer Cartoons on Youtube, Featuring Betty Boop, Koko the Clown & Others | Open Culture (амер.). Процитовано 25 грудня 2025.
  12. ↑ Law, Sophie (7 жовтня 2023). The chilling reason why McDonald's stopped using clown as mascot after 50 years. Daily Record (англ.). Процитовано 25 грудня 2025.
  13. ↑ Vladislava (19 жовтня 2023). Помер актор з серіалу «Деревня дураков» Сергій Гладков. Букви (укр.). Процитовано 25 грудня 2025.
  14. ↑ Quintana, Dolores (9 травня 2025). 13 Scary Clown Horror Movies That Will Make You Scream (амер.). Процитовано 25 грудня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клоун&oldid=48066173