Дзьоба Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзьоба Володимир
Народився 24 грудня 1913(1913-12-24)
Переволока, Королівство Галичини та Володимирії, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Австро-Угорщина
Помер 6 березня 1979(1979-03-06) (65 років)
Ковентрі, Західний Мідленд, Англія, Велика Британія
Країна  Польська Республіка
 Велика Британія
Діяльність священник, перекладач Біблії
Alma mater Українська папська колегія святого Йосафата, Папський Урбаніанський університет і Папський Біблійний Інститут
Науковий ступінь доктор богослов'я

Володимир Дзьоба (24 грудня 1913, Переволока, нині Чортківський район Тернопільської області — 6 березня 1979, Ковентрі) — український священник, перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1913 рону в селі Переволока Бучацького повіту на Західній Україні. З успіхом закінчив богословські студії в Римі, отримавши ступінь доктора. Сан священника здобув 13 грудня 1941 року.

Після Другої світової війни обслуговував табори біженців в Італії, а також табір військовополонених Української Дивізії «Галичина» в Ріміні, разом з якими прибув до Англії в червні 1947 року. В Англії Володимир Дзьоба був парохом в Манчестері (де придбав церкву в 1954 році), в Східній Англії і Вельсі, а від 1963 року в м. Ковентрі і по різних осередках в Мідландс. В Ковентрі придбав гарний будиночок, що прилягав до церковної ділянки.

В Манчестері о. В. Дзьоба сприяв діяльності української школи: дозволив, щоб навчання відбувалося в церкві.[1]

Володимир Дзьоба залюбки займався перекладом біблійних книг на українську мову. Здійснив переклад Книги Мудрості (1944), книги Рут, Товита, Пісні Пісень (1957), Книги Юдити (1945–1957) і Книги Проповідника (1944–1962). А ще йому належать переспіви Книги Псалмів (1944–1961) і Книги Йова (1944–1964).[2]

В бібліотеці-архіві Української колегії св. Йосафата в Римі зберігається неопублікована праця В. Дзьоби « Українські переклади Священного Писання».[3]

Володимир Дзьоба був членом Єпископської онсисторії, Почесним Радником Апостольського Екзархату і співредактором журналу «Наша Церква».

У 1975 році навколо справи патріархату в екзархаті Англії і Вельсу для вірних Української греко-католицької церкви виник конфлікт. У той час В. Дзьоба зазнавав значного тиску з боку єпископа Августина Горняка (який зрештою у 1987 подав у відставку).[4][5] Це дуже підірвало здоров'я В. Дзьоби. Помер він на 66-му році життя 6 березня 1979 року в шпиталі Волзґрейв. Похований на цвинтарі святого Павла в місті Ковентрі.[6]

Переклади Біблії[ред. | ред. код]

  • Проповідник (Когелет-Еклезіяст) / пер. В. Дзьоба. — Рим ; Манчестер 1944—1962. Мюнхен: [б.в.], 1962.  — 46 с. — (Священне Писання. Книги поетичні)
  • Три Книги Святого Письма Старого Завіту: Рут-Товіт-Пісня Пісень / Перекл. Володимир Дзьоба. Мюнхен: Лоґос, 1957. 69 с. З поясненнями. (Завантажити тут [Архівовано 7 лютого 2022 у Wayback Machine.])
  • Книга Юдити / Перекл. Володимир Дзьоба. Рим; Манчестер; Торонто 1945-1957. Мюнхен: Лоґос, 1958[7] 49 с. З грецької, з поясненнями.
  • В. Дзьоба. Псальми або св. гимни. Переспів. Рим ; Манчестер 1944—1961. Мюнхен: [б.в.], 1961. 216 с.
  • Дзьоба, Володимир: Книга Йова. Популярний переспів. Рим ; Ковентрі 1944-1964. Мюнхен: [б.в.], 1964. 103 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія школи [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Сайт Школи українознавства ім. Т. Шевченка в м. Манчестері
  2. ↑ Тарас Барщевський. Українські переклади [Архівовано 7 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Слово про слово
  3. ↑ Українська книга і преса в Італії: [монографія] / Микола Тимошик. — Київ: Наша культура і наука, 2015. — 351 с. : іл. — (Бібліотека видавця, редактора, автора ; т. 5). — Бібліогр.: с. 316—334. — ISBN 978-966-7821-41-8
  4. ↑ Лондонська єпархія Пресвятої Родини для українців візантійського обряду [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт УГКЦ
  5. ↑ Українська Католицька Церква у Великій Британії. Справа патріархату [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] // © 2008—2022 Інтернет-енциклопедія «Українці в Сполученому Королівстві»
  6. ↑ Антін Тисячний. Помер о. д-р Володимир Дзьоба [Архівовано 7 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Патріярхат, 7-8 (97-98) 1979.
  7. ↑ 1958 рік видання вказується у статті: Олекса Горбач. Мовостнль новітніх перекладів св. Письма на українську народню мову 19-20 вв. (1988), с. 29-98 // Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України Наукові Записки Українського Вільного Університету, ч.1З, Філософічний Факультет, Збірник Мовознавчої Комісії Наукового конrресу в 1000-ліття Хрищення Руси-України, Мюнхен, 1988. С. 34.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дзьоба В. Релігійно-церковне життя перших українців у Манчестері // Наша Церква. — Лондон, 1953. — Ч. 5 (7). — С. 4; Ч. 8 (10). — С. 4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дзьоба_Володимир&oldid=38030632