Дорога Біміні
| Дорога Біміні | |
 | |
| Країна |
 Багамські Острови |
|---|---|
 | |
 | |
25°45′54″ пн. ш. 79°16′48″ зх. д. / 25.765° пн. ш. 79.28° зх. д.
Доро́га Бі́міні — підводна скеляста формація поблизу острова Північний Біміні на Багамах. Простягається на 0,8 км з північного сходу на південний захід, складається з вапнякових блоків приблизно прямокутної форми. Поширені спекуляції про її штучне походження.
2 вересня 1968 року під час занурення біля північно-західного узбережжя острова Північний Біміні, Джозеф Менсон Валентайн, Жак Майоль і Роберт Ангове виявили ряд каменів різного розміру й товщини[1][2]. Формація отримала назву «дорога Біміні» або «стіна Біміні». Поруч дослідники знайшли два «подібні до тротуару» лінійні об'єкти, що лежать паралельно до дороги Біміні[3][4].
У 1978 році лабораторія, керована кафедрою геології Університету Маямі, датувала радіовуглецевим аналізом вік зразка керна, взятого з дороги Біміні, у приблизно 3500 років[5][6].
Популярність припущень про штучне походження формації зробила її туристичною принадою[7][8] з 1970-х років[9].
Дорога Біміні та два паралельних утвори складаються з плоских вапнякових блоків, формою від прямокутної до багатокутної. «Дорога» простягається на 0,8 км за північно-східним/південно-західним напрямком із яскраво вираженим гаком на південно-західному кінці. Більшість блоків розміром до 3-4 метрів завдовжки і завширшки. Більші блоки мають додаткові ребра, яких немає на менших блоках. Дві вужчі та коротші «дороги», приблизно 50 і 60 м завдовжки, складаються з менших кам'яних блоків, щонайбільше по 1–2 м. Дещо випукла форма блоків вказує на їхню тривалу ерозію[10][11].
Оцінки віку формації різняться. За радіовуглецевим аналізом, він складає 2780-3500 років[5][6]. За уран-торієвим датуванням — майже 15000 років[12].
Суттєвий внесок у популяризацію дороги Біміні зробив американський окультист Едгар Кейсі, котрий у 1930-40-і заявив, що в 1960-і будуть знайдені залишки міфічної Атлантиди. Послідовники Кейсі сприйняли відкриття дороги Біміні як здійснення пророцтва[9].
Дайвер Роберт Маркс у статті для журналу «Argosy» 1971 року приписав Карлу Голму, відставному офіцерові флоту, слова, що в рукотворному походженні дороги Біміні «мало сумнівів»[13].
Історик-аматор Гевін Мензіс стверджував, що флот китайського адмірала Чжена Хе в 1421 році опинився через шторм біля Біміні та збудував дорогу Біміні як стапелі для ремонту[14].
- «Таємниці затонулих міст. У пошуках Атлантиди» (Secrets of sunken cities. Quest Atlantis)
- В «Одіссеї Кусто»[en] дорога Біміні фігурувала в першій серії фільму «Пошук Каліпсо Атлантиди».
- ↑ Valentine, J. M., 1969, Archaeological enigmas of Florida and the Western Bahamas. Muse News (Miami Museum of Science). v. 1, pp. 26-29,41-47 (1969, June).
- ↑ Valentine, J. M., 1973, Culture pattern seen. Muse News (Miami Museum of Science). v. 4, pp. 314—315, 331—334 (April 1973)
- ↑ Valentine, J.M., 1976, Underwater Archeology in the Bahamas. Explorers Journal. v. 54, no. 4, pp. 176—183.
- ↑ Gifford, J.A., and M.M. Ball, 1980, Investigation of submerged beachrock deposits off Bimini. National Geographic Society Research Reports. v. 12, pp. 21–38.
- ↑ а б Davaud, E., and A. Strasser, 1984, Progradation, cimentation, érosion: évolution sédimentaire et diagénétique récente d'un littoral carbonate (Bimini, Bahamas). (Translated title: Progradation, Cementation, Erosion; Recent Diagenetic and Sedimentary Evolution in a Carbonate Coastal Environment, Bimini, Bahamas.) Eclogae Geologicae Helvetiae. v. 77, no.3, p. 449—468.
- ↑ а б Strasser, A., and E. Davaud, 1986, Formation of Holocene limestone sequences by progradation, cementation, and erosion; two examples from the Bahamas. Journal of Sedimentary Research. v. 56, no. 3, pp. 422—428.
- ↑ Bimini Road - The Official Website of The Bahamas. The Islands of The Bahamas (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
- ↑ The Road to Atlantis: Diving the Bahamas' Mysterious Bimini Road. Sport Diver (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 4 квітня 2022.
- ↑ а б A Geologist's Adventures with Bimini Beachrock and Atlantis True Believers (Skeptical Inquirer Jan 2004). web.archive.org. 6 квітня 2007. Архів оригіналу за 6 квітня 2007. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ Shinn, E. A., 2009, The mystique of beachrock. in Perspectives in Carbonate Geology: A Tribute to the Career of Robert Nathan Ginsburg, P. K. Swart, G. Eberli, and J. A. McKenzie, eds., pp. 19-28. International Association of Sedimentologists Special Publication no. 41.
- ↑ Gifford, J.A., and M.M. Ball, 1980, Investigation of submerged beachrock deposits off Bimini. National Geographic Society Research Reports. v. 12, pp. 21–38.
- ↑ Little, G., 2004, More Adventures With Bimini Beachrock: Remarkable Blunders in a Purported Scholarly Report Debunking the Bimini Stones. [Архівовано 2006-04-27 у Wayback Machine.] Alternative Perceptions Magazine. no. 86 (December 2004)
- ↑ Marx, R., 1971, Atlantis: the legend is becoming fact. Argosy (magazine). v. 373, no. 5, pp. 44-47. (November 1971)
- ↑ David Wallace (Director) (2004). 1421: The Year China Discovered America?. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 31 липня 2012. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 3 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)