Дядиченко Вадим Архипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Архипович Дядиченко
Народився17 (30) травня 1909
Чернігів, Російська імперія
Помер24 серпня 1973(1973-08-24) (64 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materНУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Галузьісторія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Інститут історії України НАН України
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Аспіранти, докторантиСергієнко Григорій Якович
Нагороди
орден Червоного Прапора

Вадим Архипович Дядиченко (17 (30) травня 1909, Чернігів — 24 серпня 1973(1973-08-24), Київ) — український історик, досліджував генезу права на Гетьманщині. Доктор історичних наук, професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 (30 травня) 1909 року в місті Чернігові в сім'ї службовця. У 19251929 роках навчався на соціально-економічному відділенні Чернігівського інституту соціального виховання, після закінчення якого у 19291935 роках викладав у Миколаївському педагогічному інституті, був доцентом історичного факультету.

З серпня 1935 року — асистент Інституту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів. Від вересня 1936 року — аспірант, від 1938 року — молодший науковий співробітник, у 19401941 роках — старший науковий співробітник сектора історії феодалізму Інституту історії України АН УРСР. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Семен Палій». У 19411944 роках — старший науковий співробітник Інституту історії і археології України АН УРСР. У 19441948 і 19551961 роках — старший науковий співробітник відділу історії феодалізму, у 19481955 роках — виконувач обов'язків завідувача відділу історії феодалізму, у 19611973 роках — завідувач відділу історії феодалізму (в тому числі у 19631966 роках — завідувач відділу історії досоціалістичних формацій) Інституту історії АН УРСР. У 1960 році захистив докторську дисертацію на тему: «Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця 17 — поч. 18 ст.». За сумісництвом у 19351941 і 19441959 роках був доцентом, а з 1962 року професором Київського державного університету.

Був нагороджений орденом Червоного Прапора та кількома медалями.

Могила Вадима Дядиченка

Помер в Києві 24 серпня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основна проблематика досліджень ученого — історія Лівобережної України кінця 17-го першої чверті 18 століть та спеціальні історичні дисципліни: джерелознавство, українська історіографія та палеографія. Вивчав соціально-економічну та політичну історію України козацької доби, насамперед діяльність тогочасних українських державних установ: органів управління, суду та судочинства, організацію козацького війська.

Автор понад 50 наукових праць. Серед них:

  • Полтавська битва. — К., 1962.
  • Суд і судочинство на Лівобережній Україні в кінці XVII — на поч. XVIII ст. // Вісник АН УРСР. — 1958. — № 8.
  • Антифеодальні повстання в Росії і на Україні в XVII—XVIII ст. — К., 1954.
  • Критика буржуазно-націоналістичної фальсифікації історії України кінця XVII — першої чверті XVIII ст. // Наукові записки Інституту історії АН УРСР. — Кн. 6. — К., 1954.
  • Розгром шведських загарбників на початку XVIII ст. — К., 1950.
  • Мазепа — зрадник українського народу. — К., 1946.
  • Семен Палій. — Уфа, 1942.

Один із співавторів підручника «Допоміжні історичні дисципліни». Працював над створенням синтетичного курсу історії України. Співавтор кількох підручників з історії України. Був членом редколегії та одним з авторів 2-х видань 2-томної «Історії Української РСР», відповідальним редактором 1-го тому «Історії селянства Української РСР» та колективної монографії «Нариси з історії історичної науки на Україні (доба феодалізму)».

Брав участь у написанні колективних праць:

  • «Нарис історії України» (Уфа, 1942);
  • «Визвольна війна 1648—1654 рр. і возз'єднання України з Росією» (К., 1954);
  • «Очерки истории исторической науки в СССР» (Т. 1. — М., 1955);
  • «250 років Полтавської битви» (К, 1959);
  • Історія Української РСР (у 2-х т.) — член редколегії та один із авторів.
  • «Розвиток історичної науки в Українській РСР» (К., 1970).

Джерела

[ред. | ред. код]